Чи задоволені закарпатці станом доріг
Шляхи чи бездоріжжя?
Нещодавно служба автомобільних доріг Закарпатської області прозвітувала, що на дорогах державного значення ліквідовано 100% ямковості. Звичайно, така гучна заява викликала сміх крізь сльози серед населення, адже багато автошляхів місцевого значення чекають на ремонт вже десятки років. Та й навіть головні дорожні артерії в області ідеальними назвати не можна. Тому ми вирішили поцікавитись у мешканців нашого міста, чи вдоволені вони станом шляхових сполучень як у місті, так і поза його межами.
Василь Яким, торговий представник
-Щодня долаючи сотні кілометрів Закарпаттям, можу впевнено сказати, що доріг у нас немає. Є ями і вибоїни. У місті ще куди не йшло, пересуватись можна. Хоча, безумовно, є вулиці, які слідів ремонту не бачили понад два десятиліття. Але у деяких селах взагалі суцільний танкодром. Та й як «латають» у нас шляхи – це тама окремої розмови. Унікальна методика засипання ям – битою цеглою, глиною, гравієм… не відома більше у жодній із країн світу. Звичайно ті дороги, через які пролягає більшість маршрутів громадського транспорту, які підмиваються у результаті паводків псуються швидше, однак у нас не ремонти проводять, а відмивання грошей, бо якби якісно ремонтували, то хоча б років п’ять, але асфальт тримався б.
Валентина Олійник, банківський працівник
-Я не водій, але за кермом їжджу щодня. За межі міста, правда, виїжджаю всього кілька разів на місяць. Тому мене більше цікавлять наші хустські дороги. Загалом у місті ситуація прийнятна. Якби не затори на нахаби, які не поважають інших учасників дорожнього руху, все було б добре. Ями, звісно, є на багатьох ділянках, але не катастрофічні. Ряд вулиць останнім часом справді відремонтовано. Правда, хотілося б більшого, однак розумію, що у бюджеті на все коштів не вистачає. Що ж стосується автошляхів у межах Закарпаття, то нещодавно була у Рахові. Якби мала вставну щелепу, вона б точно вилетіла з рота на окремих поворотах. Порівняно з такими американськими гірками, їздити нашим містом – райська насолода.
Олег Рущак, будівельник
-У деяких районах міста давно потрібен ремонт доріг. Нещодавно в мене гостювали родичі з Чехії, тож було соромно перед ними, що у нас перед будинком величезна яма. Одночасно вони розповіли, як ремонтують шляхи у них. А саме: дороги ділять на 4 класи і дорожні служби мають давати гарантію на виконані роботи. На пішохідні доріжки в парках, скверах, прибудинкові доріжки вона складає 5 років, на сільські та інші малонавантажені дороги – 7 років, на регіональні, що з’єднують міста – 8 років, а на федеральні, високонавантажені – цілих 10 років. Якщо ж протягом цього часу на шляхах з’являються якісь дефекти, фірма ліквідовує їх власним коштом. Таку систему давно пора запровадити і нам. Бо якщо ще в межах міста можна безперешкодно пересуватися у будь-якому напрямку, то на автотрасі, вздовж деяких сіл – просто сито.
Оксана Куруц, пенсіонерка
-Я або ходжу Хустом пішки, або їжджу на маршрутному автобусі. Дороги в місті мене цілковито влаштовують. Більше того, я пишаюся, що живу саме тут. У нас дуже гарний і затишний населений пункт. У східних областях таких гарних міст немає. До доріг, за винятком окремих, периферійних, претензій не маю. А от у окремих селах та за їхніми межами – дійсно катастрофа. Знаю, що окремі краяни самотужки лагодять шляхи, заливаючи їх бетоном, оскільки людям набридло чекати милостині від держави. Але ж водії платять за експлуатацію доріг, тож так бути не повинно. На жаль, закарпатські шляхи – це дороги для екстремалів. Тож і не треба дивуватись, що туристи до нас масово їздити не хочуть.
Богдан Андрусяк, юрист
-Подолати закарпатське бездоріжжя за рік-два не можна. На ремонти справді не вистачає коштів. Однак і проводяться вони абияк. Але, в певній мірі, фінанси відшукати таки можна. Для цього, по-перше, парламентарям слід проголосувати за створення дорожнього фонду, по-друге, змусити шляховиків нести відповідальність за результати своєї праці і, по-третє, органам місцевого самоврядування треба навчитись використовувати кошти, які вони отримують на ремонт шляхів. Наразі наші дороги є неокупними. А їхня погана якість впливає й на інвестиційний клімат, і на розвиток рекреації. У нас ніколи у автошляхи не вкладалося достатньо грошей. Навіть колись був дуже популярним анекдот, що аби не ремонтувати дороги, у Радянському Союзі придумали ВАЗики та танки. Тож зараз ситуація доведена до плачевного стану, 97% вітчизняних трас потребують серйозної реконструкції…
Галина Білецька, економіст
-Якби Автодор компенсував власникам «залізних коней» вартість пошкоджених автівок, то можливо врешті-решт почав би ремонтувати шляхи на совість. Скільки разів я «добивала» коробку передач – відомо лише мені. На жаль, через суд за такої системи, як у нас, навіть марно намагатися компенсувати збитки. Хто може – старається менше їздити. Автотрасами в області я вкрай незадоволена. У місті ж самі дороги нормальні, але немає елементарної культури поведінки серед водіїв. Свідком яких тільки халеп не доводиться мені ставати, коли їду на роботу та додому… І це не завжди правопорушення. Здебільшого – відсутність елементарної культури. Чомусь нерідко за кермом спливає на думку народна мудрість: «Добре тому у дорозі, хто сидить на возі»… Напевно саме власники гужового транспорту почуваються на наших шляхах найбільш впевнено. Хоч їх зараз і одиниці… навіть у сільських населених пунктах.
