Посмішка – дзеркало душі. Чи часто усміхаються закарпатці?
У деяких країнах посмішка є не просто звичкою, а частиною культури. Скажімо, японцям доводиться посміхатися завжди, не дивлячись ні на настрій, ні на самопочуття.
Посмішка – це фундамент всіх їхніх манер поведінки. На наших же вулицях, на жаль, побачити усміхнених перехожих можна нечасто. Однак цікаво, що думають із цього приводу самі ужгородці.
Оксана Співак, економіст
-Як не прикро, та посміхаюся досить рідко. На роботі потрібно бути серйозною, вдома на посмішки просто не вистачає сил. Однак люблю дивитися комедії, читати анекдоти. Тож казати, що я не посміхаюся взагалі – не можна. Знаю, що європейці та американці нас вважають непривітними. Ми взагалі здаємося більш суворими, ніж є насправді. Коли не посміхаємося, не помітно м’якість нашої сутності, хоча насправді наш народ душевний і добрий. Думаю, що посміхаємось нечасто через заклопотаність, через нестачу грошей, через якісь внутрішні переконання. Крім того, якось у нас не прийнято посміхатися на вулиці. Що подумають люди, якщо з обличчя не сходитиме посмішка? Ну, завжди щасливими є лише божевільні. Принаймні, моя позиція така.
Василь Конар, стоматолог
-Я змушую посміхатися всіх! Та й сам я – людина весела. Можливо, це генетично. Мій батько пережив чимало життєвих труднощів, однак я завжди пригадую його тільки з посмішкою на обличчі. Його не зламали ні війна, ні недуги, ні втрата дочки, моєї сестри. Моє життя теж було далеко не солодким, особливо рання молодість, але посмішка часто виручала. З 18 років, як покинув рідну домівку, міг розраховувати тільки на себе. Ніякої матеріальної підтримки з боку за всі ці роки не було.
Та на мою думку, всі наші почуття, переживання, емоції – все це хімія тіла, гормони, біологічні реакції, що відбуваються в організмі. Ось і підтвердження того, що в «Здоровому тілі здоровий дух». Тому що коли тіло працює добре, то добре працює і мозок у всіх сенсах, нехай то буде інтелектуальне навантаження або ж психологічне. Тож, переконаний, посмішка, завжди налаштовує на позитив.
Олег Соловко, дизайнер
-Відмінна тема для обговорення. Мої похмурі товариші важають, що усміхаються тільки діти… без причини. Утім я – оптиміст і прекрасно розумію всю силу цього, здавалося б, найпростішого прояву емоцій. Посмішка запускає масу цікавих реакцій і механізмів в нашому організмі. Не вірите? Спробуйте самі в складній ситуації просто посміхнутися, постаравшись зробити це щиро. Чи не можете щиро, ну так зробіть гримасу, схожу на якусь подобу усмішки і навіть це змусить тіло виробити трішки гормонів щастя. Так-так, ось те саме положення м’язів обличчя і їх одночасна робота для формування посмішки дає сигнал до запуску «ефекту щастя» і це завжди приносить позитивний результат. Гадаю, лише бадьорістю і посмішкою можна подолати суспільну байдужість, про яку нині багато говориться. Нас правді ж її немає. Бо на ситуації кожен із нас реагує по-своєму. Світ є тим, чим його бачимо ми самі. Якщо дивитись на все, що відбувається, похмуро, то людина притягує негатив, якщо ж навпаки – у житті починають відбуватися позитивні зміни. Перевірено!
Людмила Палчей, продавець
-Намагаюся усміхатися часто. Коли йду на роботу і світить сонце – це вже радує. Колши ж дощ – чому не радіти уламочкам неба. Привід для посмішки можна знайти будь-коли, головне – бадати цього.
Коли начебто безвихідна ситуація, але замість самобичування і катування людина йде в тренажерний зал, тренується, спілкується зі знайомими, настрій одразу покращується. Світло людини має виходити зсередини! Тому варто внутрішньо налаштуватися на все хороше!
До речі, у тому, коли ми посміхаємося навіть навмисне, навіть через силу. Немає нічого поганого. Це така собі медитація. Так я вчу поводитись і своїх дітей і вони всі стресові ситуації у школі переживають із легкістю, не бояться контрольних та іспитів. Не дарма кажуть, що посмішка має бути заразливою! Адже наш душевний стан завжди впливає на оточуючих… хочемо ми цього чи ні.
Валентин Деяк, водій
-Мені подобаються усміхнені люди, але сам я посміхаюся не час то. На наших дорогах не до цього. Коли яма на ямі, думки зайняті іншим. Головне – безпечно доставити пасажирів до пункту призначення. До того ж не люблю масок на людях. Не подобається, коли хтось тримає на мене зло, а в очі посміхається. Краще вже хай кине в мене каменем. Не терплю лицемірства і фальші. У дитинстві я носив брекети і намагався якомога рідше показувати зуби. Можливо, на мій характер у дечому вплинув цей фактор. Хоча якщо є привід для радощів, я теж посміхаюся. Не можу сказати, що я такий уже «кислий огірок». Проте емоції, як правило, тримаю у собі. не показую їх іншим. Добре це чи погано – судити не мені.
Катерина Федорова, юрист
-Є чудове англійське прислів’я в тему: «Смійся – і весь світ буде сміятися разом з тобою, плач і ти будеш плакати на самоті».
У мене в житті було чимало складнощів – сім’я, народження дітей, зміна місця роботи, активний саморозвиток для збільшення доходу, додаткові підробітки, зміна квартири, тертя з родичами та інші непрості ситуації. Але посмішка завжди виручала. Виручає і зараз.
Тому я посміхаюся часто, навіть коли важко і хочеться голосно кричати або лаятися. Але криком справі не допоможеш, а ось посмішкою гірше точно не зробиш.
Тож посміхатися раджу всім! Як колись казав невідомий автор: «Завжди посміхайся … Цим ти собі продовжиш вік, друзів порадуєш, а ворогів роздратуєш».
Р.S. Слід зазначити, що більшість опитаних справді – люди оптимістичні і не просто усміхаються самі, але й радять так же робити іншим. Тому тішить, що мешканці нашого міста дійсно веселі, бадьорі та наділені почуттям гумору.
