Розмова з незнайомкою. Чи вміють маленькі закарпатці захистити себе від викрадача?
Враховуючи суспільний резонанс довкола намагань викладення дітей в Ужгороді та в Хусті, ми вирішили перевірити, наскільки довірливими є насправді учні міських шкіл до незнайомих людей. Якщо до чоловіків, на щастя, діти ставляться з пересторогою, то чи готові вони піддатися на солодку спокусу, якщо перед ними стоятиме жінка.
Хочеш шоколадку?
Оскільки після ексцесу правоохоронці запропонували в усіх навчальних закладах провести профілактичні бесіди зі школярами, а батьки, намагаючись захистити своє чадо від зловмисників, повинні були донести сину чи доньці, що ні за яких обставин не можна сідати в автомобілі незнайомців, ми вирішили проінспектували дітей на рівень довіри.
Здається, якщо у автівці сидять дві жінки, це не повинно лякати малечу. Однак чи готові діти долучитись до компанії і заодно посмакувати у салоні солодощами?
Припаркувавшись біля однієї зі шкіл, ми підкликали до автомобіля учнів, які поверталися додому після закінчення занять.
Наша помічниця казала їм, що ще один урок змушена чекати доньку, а щоб час минав веселіше, запрошує до салону і пропонує посмакувати шоколадкою.
Перший же хлопчик, почувши пропозицію від чужої жінки, одразу ж втік. Дівчинка, років 10, сказала, що шоколадку візьме, але тільки на вулиці, від машини трималася подалі. Ще двоє дівчат також накивали п’ятами. Дехто – намагався проходити повз автомобіль і не звертав увагу на приманки.
Загалом було приємно, що діти поводяться адекватно й обережно, що вміють бути обачними, що намагаються не вступати в діалоги з невідомими людьми.
Хлопчики сміливіші за дівчат
Проінспектувавши десяток учнів, ми справді раділи, що ніхто з них не погодився зайти в автомобіль. Більше того, один із хлопчиків нас просто шокував.
Коли Тетяна попросила його підійти ближче і навіть простягнула солодощі, він витягнув телефон і сказав, що дзвонить у поліцію, зауваживши при цьому, що добре запам’ятав обличчя жінки. Довелося розповісти школяреві, що він просто став учасником соціального експерименту і похвалити його за мужність.
Ще один учень, років дев’ять, поступив майже аналогічно, лише зауважив, що телефонує батькові. Правда, у критичній ситуації навряд чи він встиг би це зробити, однак те, що дитина не піддалася на провокацію, це вже добре.
У той же час дівчинка-п’ятикласниця нас відверто здивувала. Вона, не розмірковуючи, стрибнула до автівки. Її навіть умовляти зовсім не довелося. Нас настільки вразила її поведінка, що на кілька секунд ми навіть оніміли. На запитання, чому вона так зробила, Оленка (з етичних міркувань ім’я дитини замінено) зазначила, що боятися потрібно від чоловіків, а ми ж – жінки, матері і скривдити її не можемо. Про випадки намагань викладень неповнолітніх Оленці було відомо – як від класного керівника, так і від батьків та друзів. Проте ми все одно, про всяк випадок, розповіли їй про важливі заходи безпеки. Тож школярка спокійно з’їла шоколадку і пішки подалася додому.
Ще один доволі цікавий випадок трапився з іншою дівчинкою, років 8. Вона вирвала із рук Тетяни шоколад і втекла. Тобто, про можливі ризики вона знала, але поласувати смачненьким їй все одно хотілося…
Отже, під час експерименту ми пересвідчилися, що діти проінформовані щодо того, що з незнайомцями слід бути обачними. На щастя, з’ясувалося, що більшість вихованців учбових установ міста вміють правильно реагувати на непередбачувану ситуацію. Крім Оленки ніхто так і не захотів посидіти з нами в автомобілі. Звичайно, сумно, що доводиться вчити дітей недовіри, прикро, що суспільні цінності настільки знецінюються. Утім тішить одне, що школярі вміють обирати правильну модель поведінки і не приймають подарунків від незнайомих людей. Адже, як стверджує народна мудрість: «Обізнаний – значить озброєний».
