Таємниці закарпатської гори Гурки
Хуст, безсумнівно, не Рим, який «стоїть» на семи горах… Колишню столицю Карпатської України на відміну від столиці Італії побудовано на трьох пагорбах, кожен з яких оповитий низкою легенд. Розповідати про велич Замкової гори, на якій досі зберігаються залишки фортифікаційної споруди, зведеної в XІ сторіччі та про загадки Червоної гори, ґрунт якої набув полум’яного забарвлення, згідно з оповідкою, через невинно пролиту кров сина місцевого воєводи, ми не будемо. Мова піде про маловідому гору, що височіє над закарпатським містечком неподалік залізничного вокзалу.
Хустська Голгофа
Більшість хустян досі вважають, що «гуркою» названо гору на честь традиційної місцевої страви зі свинини, адже розташована вона майже «по сусідству» з м’ясокомбінатом. Однак назва пагорба дуже давня і має зовсім інше значення.
-Як відомо, протягом багатьох років Закарпаття перебувало під владою Угорщини, тож і не дивно, що в багатьох топографічних назвах збереглися слова іншомовного походження. Зокрема, Говерла, у перекладі з угорської означає «снігова гора», Тиса, вірогідно, походить від слова «тісто», тобто, чиста, а Гурка перекладається як «гурок», що значить – «петля». Між іншим, назву придумали самі ж краяни, – ділиться знаннями історик, місцевий старожил Іван Поп.
Але що ж мають між собою спільного петля і гора?
Виявляється, справа не в подібності. Існує доволі цікава, але не дуже відома широкому загалу легенда про «чорний» пагорб. Зокрема, у книзі Івана Губаля «Хуст над Тисою» описано дійсно правдоподібну версію, пов’язану з назвою гори. «У ХVІІ, ХVІІІ, ХІХ століттях у Карпатах діяли опришки, поборники правди і волі, захисники бідного народу. Тодішні власті полювали за ними, виловлювали, приводили сюди, на Гурку, і вішали на шибениці з таким розрахунком, щоб великомучеників було видно на значній відстані», – йдеться у виданні.
Звичайно, Хуст – не Ізраїль, але, виявляється, своя Голгофа є і у нас…
Підземні магістралі і печери зі скарбами
Випадково, чи ні, але Гурка за формою дуже схожа на Замкову гору, тільки у зменшеному вигляді. Чи одне з узгір’їв є штучною копією іншого, чи це просто гра природи – не відомо, але подібність очевидна. Тому й не дивно, що існує багато версій щодо причин такої аналогії.
-Колись я жив прямо біля Гурки. Там пройшло усе моє дитинство. А хлопчаки, як правило, допитливі і всюди «пхають носа». Тож ми з друзями вирішили дослідити гору. Знайшли там глибоку печеру. Ще колись дідусь мені розповідав про неї, запевняв, що в непримітному і темному склепі угорський король зберігав свої державні скарби від нападів турків. Адже логічно, що хановим підопічним не могло спасти на думку шукати коштовності не в Будапешті, а в маловідомому маленькому містечку посеред гір, та ще й у такому відлюдному місці, – зазначив хустянин Андрій Калин. – За радянської влади печеру засипали і нині я навіть не можу пригадати точне місце її розташування. Були в ній скарби чи ні, не знаю, але в мене досі зберігається, як талісман, золота монетка, знайдена у підземеллі. Ще кілька монет тоді забрали з собою мої друзі.
Також зі слів пана Андрія, Гурка колись була «поснованою» підземними лабіринтами, деякі з яких вели до Замкової гори.
-Я особисто їх уже не бачив, проте багато чув про подібні «магістралі» від діда. Загалом вважається, що під Хустом існувало ціле підземне місто, а з фортеці у різні місцини було прокладено сім таємних ходів, – запевняє 88-річний чоловік.
Загадкова гора не є, звісно ж Еверестом, не є навіть найвищим пагорбом у Хусті, проте у Гурки, як і в людей, у міст та у країн є своя доля, своя історія… та свої секрети…
