Ужгородцям відтепер потрібно шукати собі сімейних лікарів
До 1 липня населенню радять підписати угоди сі «своїми» ескулапами. Медики отримуватимуть за пацієнта по 210 гривень.
Медичні, як і освітні експерименти, у нашій державі проводять уже не перший рік. Звісно, на жаль, далеко не всі вони скеровані у позитивне для населення русло. Більше того, частіше вони безглузді, ніж раціональні.
Отже, в цьому році на нас чекає ще одна новація. Відтепер потрапити на прийом до гастроентеролога, окуліста чи кардіолога не можна буде без відповідного скерування туди сімейного лікаря. Звісно, якщо є можливість проконсультуватися з лікарем приватної клініки, то зайвих турбот не виникне, однак при візитах до спеціалістів державних медичних установ діятиме саме такий порядок.
Зокрема, в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун уже закликає населення визначитися за півроку, до якого саме спеціаліста записатися на облік, бо вже з липня доведеться укладати угоди.
Міністерство підрахувало, що кожен медик може обслужити в середньому від 1,5 до 2 тис. пацієнтів. У сільській місцевості – 1−1,2 тис. І за кожного хворого держава йому повинна заплатити по 210 гривень…. Невже саме на цьому ґрунтується анонсоване підвищення зарплат лікарям? А як бути тоді молодим спеціалістам, яких краяни не знають? Де їм брати пацієнтів? Над цим, на жаль, чиновники традиційно не подумали.
До речі, в суму 210 гривень планується включити і послуги ескулапів, і рецепти на ліки, які хворі зможуть отримувати безкоштовно, або зі знижкою. Стосуватиметься це передусім тих, хто хворіє хронічними недугами, скажімо, цукровим діабетом, туберкульозом тощо.
Як повідомляє «Високий замок», в угоді (зразків яких, до слова, сімейні лікарі ще не бачили) будуть чітко прописані обов’язки лікаря і пацієнта. Якщо лікар не буде дотримуватися міжнародних протоколів лікування (зараз триває робота над перекладом джерела протоколів, бо самі протоколи оновлюються щороку), простого плану дій, що робити у кожній конкретній ситуації, його «відрізатимуть» від державного фінансування. Пацієнтів же, у свою чергу, зобов’яжуть проходити профілактичні огляди двічі на рік та додаткові обстеження, регламентовані відповідно до віку і стану здоров’я. Ймовірно, що четверо українців з п’яти будуть противитися такому нововведенню. Згідно з опитуванням, яке провела компанія TNS та Національна рада реформ, 38% населення воліють лікуватися самостійно, 24% – користуються рекомендаціями, які знайшли в Інтернеті, 19% – звертаються відразу до вузькопрофільних спеціалістів і стільки ж – консультуються спершу з сімейними лікарями. Останні у більшості йдуть до сімейних тільки тому, що потрібно оформити лікарняний.
Слід зазначити, що в Україні сімейні лікарі надають всього трохи більше 20 відсотків видів послуг, тоді як у всьому світі – аж 80-90%.
Наші чиновники також мають намір статистичні цифри у медичній сфері «підтягнути», проте яким саме чином – поки що секрет.
Цікаво, що шукати свої лікарів населенню пані в.о. міністра радить методом «сарафанного радіо», тобто, за рекомендаціями знайомих, родичів, друзів, колег…
Самі медики, до слова, від ноу-хау далеко не в захваті.
Пані Катерина (просить не називати прізвища) запевняє, що працювала гастроентерологом більше двох десятиліть, проте за кілька місяців її перекваліфікували на сімейника. Звісно, жінка усіх тонкощів роботи інших фахівців не знає, як і вони її специфіки. Лікарка каже, що без вузькопрофільних спеціалістів хворих поки що вітчизняна медицина лікувати не зможе, адже навіть минулорічні випускники не є готовими до того, що пропонує нині уряд. Хворі просто змушені будуть бігати по кабінетах і називатимуть через це своїх сімейних лікарів поганими фахівцями.
Самі ж краяни також не приховують свого невдоволення.
— Міністерство запевнило, що лікуватися можна без приписки. Але який мені резон, мешкаючи в Закарпатті, укладати угоду з лікарем із Львівської області? Може той спеціаліст і кращий, але аби їздити в іншу область потрібні чималі гроші, – стверджує пані Вероніка.
— Якщо мене болить вухо, я маю йти до сімейного лікаря. Він мене огляне, але все одно скерує до ЛОРа. Тож для чого я маю двічі платити за візит? Адже безкоштовно мене не прийме жоден із них, – наголошує пані Світлана.
До речі, в Міністерстві охорони здоров’я наголошують, що якщо сімейний лікар вимагатиме оплатити прийом, пацієнти можуть або звертатися у Національну службу охорони здоров’я (єдиний національний замовник медичних послуг) – телефонувати на «гарячу лінію», або звертатися у регіональне відділення. Але, як не парадоксально, цю агенцію ще не створили…
Крім того, у МОЗ піднесено рапортують, що члени однієї родини можуть обирати або одного сімейного лікаря, або кожен може мати свого. А хіба раніше не так було? Хіба хтось когось силою вів за руку до конкретного спеціаліста?
Утім що з цього всього вийде покаже тільки час. Як кажуть, поживемо – побачимо. Дай Бог тільки, аби чергові ноу-хау були на благо населення.
Марія УЖАНСЬКА, газета «Наш Ужгород», ексклюзивно для zakarpatpost.net
