Що потрібно змінити на краще у нашому Ужгороді?
Продовжуємо серію публікацій-роздумів дітей про те, що їм хотілося б змінити у нашому житті. Наступна розповідь шестикласниці з Ужгорода Анастасії Бонь.
Звичайно, кожна людина має мрії. Часто у нас вони є різними, але існують і такі, які приносять благо цілому суспільству. Тож якби я могла щось змінити, допомогла б населенню навчитись інакше мислити, бо все на світі починається з думки.
Екологія
Питання, що зараз хвилює багатьох – вирубка лісів. Про це говориться багато, однак великих змін не відбувається. Щотижня правоохоронці повідомляють про нові факти нищення природи. Але це лише поодинокі випадки, бо ловлять переважно тих, хто є лише виконавцями замовлень. У вивезенні за кордон лісів зацікавлені у столиці.
Не хочеться, щоб через десять років ми ходили в ліс, як у музей. Карпати ми повинні споглядати не лише на картинах художників. Тільки справжній ліс дає людині відчуття щастя. Чисте повітря, потічки, птахи та тварини – це і є повноцінним дотиком до природи.
А через вирубки починаються засухи і паводки. Таким чином природа нагадує про себе, про те, що людина є поганим господарем і не вміє цінувати те, що має.
Також не варто забувати про екологію в містах. Велика кількість автомобілів забруднює повітря. І при цьому вирізаються ті поодинокі і дерева, які ростуть на узбіччях вулиць, у парках і скверах. Цього робити не можна.
Із природою треба жити в гармонії.
Тварини
Безпритульних котів і собак постійно стає більше. Притулки можуть вирішити проблему лише частково. Не всі хочуть взяти додому безпородну тварину. Однак виганяють господарі і породистих чотирилапих. Як із цим боротися.?
Люди мають знати, яку беруть на себе відповідальність, коли вирішують купити кошеня чи цуценя. На жаль, вони їм набридають. Жива іграшка тішить декого недовго. Коли тварина набридає, її залишають біля ринків, кафе та вокзалів, або просто виганяють із дому. Цього робити не можна! Колись така людина теж може стати нікому не потрібною!
Найгірше те, що бродячих тварин ще й труять. Вони помирають у страшенних муках. Дивно, як можуть люди не любити беззахисних собак? Вони ж слабші за нас! Навіть голодна собака ніколи не вкусить, якщо відчуває з боку людини хороше до себе ставлення. Кидаються чотирилапі лише на тих, хто їх б’є, боїться, чи ненавидить. Суспільство повинне стати добрішим!
Ще однією проблемою є зоопарки і цирки. Там часто знущаються над поневоленими тваринами. Та й хіба не мука все життя сидіти у клітці чи когось розважати. Думаю, таке вже давно треба було заборонити.
Тваринам потрібна свобода!
Молодь
Чому зараз найбільше часу молодь проводить у Інтернеті? Тому що немає куди подітися в реальному житті. Цікавих заходів для учнів проводиться небагато. А у школах вони мають добровільно-примусовий характер.
Часто учнів змушують бути учасниками різних турнірів, які їм не до душі.
А от таких акцій, де можна було б показати свої таланти, знайти однодумів, проводиться дуже мало. Немає також системи заохочення в школах, діти дуже втомлюються після уроків. Навіть часу, щоб погуляти з собакою інколи не вистачає. Домашні завдання потрібно виконувати до 22-23 годин. Тому Інтернет залишається єдиним, де можна розвіятися, відключитися від навчання, навіть не виходячи з дому.
Кажуть, що молодь не читає. Це не так. У кого є бажання, той читає. І не лише записи в соціальних мережах, але й різну художню літературу та газети. Просто часу для цього під час навчального року дуже мало.
Робота
У нашій області проблемою номер один є заробітки. Кажуть, що закарпатці їдуть за кордон працювати, що вдома немає роботи, що низькі зарплати. Але від відсутності батьків страждають діти. Дорослі переконують синів і доньок, що заробляють на їхнє майбутнє, бо для того, щоб навчатися в університетах, потрібні гроші. А потім вони самі своїм дітям вибирають професії. Та чи багатьом далі хочеться працювати на роботі, до якої зовсім не лежить душа? Так традиція заробітчанства і продовжується із покоління в покоління.
Але дехто знайти роботу вдома дійсно не може. У нас мало великих заводів і підприємств. Думаю, влада має працювати над тим, щоб у нас відкривалося більше фірм, у тому числі іноземних, щоб до нас їхали туристи з усього світу.
Пенсіонери
Чому так багато сердитих серед стареньких? Тому що вони все життя працювали і хотіли на схилі років спокійно жити, десь подорожувати, бачити світ.
Але пенсії в них дуже низькі. Із них дехто не може собі дозволити купити необхідне.
А з екранів телевізорів вони бачать забезпечене життя пенсіонерів у Європі. У них багато вільного часу й вони годинами просиджують над серіалами. Проводячи для себе паралель, люди починають озлоблюватися на владу, на депутатів та на всіх. Найчастіше вони говорять про курс долара, про субсидії, про ліки, про ціни на продукти.
Допомогти їм можна. Для цього треба збільшити пенсії та навчити їх радіти життю.
Здоров’я
Людей не дуже хвилює спосіб життя. І хоч зараз модно займатися спортом, фізичні вправи ще не роблять людину здоровою. Потрібно думати і про харчування. У Закарпатті традиційними стравами є м’ясні, жирні, зі свинини.
Але чи корисні вони для організму?
Над цим думає мало хто. Більшість живуть за принципом: мої батьки їдять, значить – це добре, я теж буду їсти, бо треба бути, як усі.
Та набагато кориснішою їжею є овочі і фрукти.
Саме вони й мають бути основними в меню.
Також важливе значення має свіже повітря. За можливістю потрібно якомога більше рухатися.
Тому я б запровадила якісь дні тижня без транспорту, коли б можна добиратися до школи чи до роботи на велосипеді, на скейті чи на роликах.
Це було б і корисно, і цікаво. Був би і азарт, і радість для багатьох.
Ще хотілося б змінити дуже багато. Наприклад, заасфальтувати дороги, зробити для маленьких якісь фантастичні дитячі майданчики, висадити на клумбах багато різнокольорових яскравих квітів, запровадити автобомільні кафе, де б можна і покататися, і з’їсти чогось смачненького, а також придумати якісь нові розваги для молоді, наприклад, вуличні концерти десь біля фонтанів.
Також я б ввела штрафи за викидання сміття посеред дороги та біля річок, за пошкодження дерев та інших рослин.
Вірю, що колись хоча б частину із задуманого мені вдасться втілити в життя.
