Що думають закарпатці про вступ України до НАТО?

Слова Порошенка про проведення референдуму щодо вступу нашої держави до НАТО викликали неабиякий резонанс у суспільстві. Звучать вони дивно не тому, що краяни категорично проти такої перспективи, а із-за того, що в Альянсі на нас не дуже чекають. Тим більше зараз, в умовах війни з Росією.

Більше того, чимало політиків наразі заробляють собі політичні «бали», коментуючи з телеекранів ситуацію. Навіть дехто з закарпатських нардепів вирішив пропіаритись на темі Україна – НАТО, заявляючи про проведення іншого референдуму – щодо Донбасу.

Але якої думки про це наші краяни? Чи хочеться їм, аби наша держава стала часткою міжнародної організації?

Василь Гелетій, підприємець

На сьогодні Україна навіть не подала заявку на вступ. Про який референдум можна говорити? Та й скільки можна годувати людей обіцянками? Де безвізовий режим? Грузія його на сьогодні отримала, а ми – ні. Тай не підготувавши належним чином населення,не повівши ніякої просвітницької кампанії, навряд чи можна очікувати на позитивний результат. Чомусь перед виборами політики про свої платформи розповідають, а зараз – суцільна тиша… Не думаю, що влада справді цього хоче. Про себе скажу, що я особисто за… тоді ми мали б хоч якийсь захист, Росія б не сміла вести таку агресивну політику щодо України. Але чи потрібні ми у НАТО? Це вже зовсім інше питання.

Олена Королькова, пенсіонерка

У Брюсселі в мене живуть родичі. Коли я їм розповіла про новину щодо НАТО, вони з мене щиро посміялися. З такими псевдореформами, з такою корупцією, хабарництвом, контрабандою, як  у нас ніхто Україну не чекає в НАТО з розпростертими обіймами. Йдеться хіба що про довготривалу перспективу.  Та не думаю, що схід би висловився «за» під час референдуму. Захід, звісно, проголосував би за Альянс. Я б теж хотіла, але… не думаю, що найближчим часом референдум проводитиметься. Гадаю, це просто чергова мильна бульбашка, аби відвернути увагу населення від головних проблем – цін та тарифів.

Роман Дідик, водій

Краще б Конституцію привели до належного вигляду. Закони щороку міняють, усе якісь новації проводять, а живеться людям від цього тільки гірше. Хіба зараз час для референдуму, коли таке твориться довкола… Анексований Крим, війна на Донбасі і НАТО… Логічно не в’яжеться аж ніяк. Та й мені б не хотілося, аби мій сину складі війська Альянсу воював десь у Сирії… краще вже хай боронить рідну землю, ніж ризикує життям на чужині. Ми мали вже Афганістан. Спочатку потрібно забезпечити гідне життя в державі, а потім думати про НАТО. Як на мене, тепер подібні заяви звучать просто смішно.

Катерина Яким, дизайнер

Під крилом НАТО було б спокійніше. На нас би ніхто не нападав. Приїхали б американсько-європейські «зелені чоловічки» і всіх інших гуманоїдів вигнали з нашої землі…. Це дало б певні гарантії територіальної цілісності. Але наші діти так само мали б їхати у будь-який куточок світу і вирішувати  за допомогою зброї військові конфлікти. А цього вже я не хочу. Ми повинні навчитися самі боронити свою землю. У нас є потенціал, є мужні хлопці,але немає нормального керівництва. Кому потрібні ці Мінські угоди? Хто їх дотримується? Чому в нас так клалася ситуація в Авдіївці? Питань багато… Плебісциту не буде. Не треба займатися самообманом. Президент просто озвучив мрії багатьох українців, не більше… це флірт із народом. У НАТО, думаю, навіть не чули про подібні заяви. А якщо і чули, то що? Безвізовим режимом нас скільки дурять? чи не було б так само і з Альянсом? Зараз подібних перспектив у нас. На жаль, немає… Тож для чого референдум? Не розумію!

Степан Кочіш, юрист

Гіпотетично про референдум говорити можна. Але…  хто його організовуватиме, якщо зараз ЦВК є нелегітимною. Та й чи високою була б явка населення? Особливо в Закарпатті… де найбільше заробітчан… А в нас, до речі, дійсно великий відсоток висловився б за Альянс.  Та й у яких територіальних межах проводився б референдум? Чи був би він конституційним? Можливо, це був просто жарт з боку Порошенка? Але ж до 1 квітня далеко. Не розумію, для чого було «вкидати» в інформаційний простір подібне судження. А, можливо, то було лише припущення? До речі, ще у 2015 році з вуст президента прозвучала теза, що наша держава не готова до вступу у НАТО. Що ж змінилося з того часу?  Звичайно, нашою стратегічною метою повинно бути питання Альянсу, але наразі між нами можлива тільки співпраця. Та й важливо не лише виключно наше бажання там бути, але й їхнє –  нас туди взяти… А так… подібні стосунки нагадують нерозділене кохання. Та й хіба референдум може вплинути на якісь рішення Альянсу? До речі, всього дві країни з двадцяти восьми проводили референдум про вступ до НАТО – Словенія та Іспанія. Тож про що йде мова…

Дарина Волощук, вчитель

Нас не взяли до ЄС, беремо курс на НАТО?

Доки будемо так експериментувати?

Чи є в нас якась чітка державницька позиція? Суцільний популізм! Постійно рекламуються якісь реформи… але чи завжди вони є позитивними? З екранів телевізорів політики весь час тільки те й роблять, що зомбують населення. А тим часом якихось суттєвих покращень у країні  не видно. А, між іншим, Україна досі офіційно не задекларувала бажання вступити до Альянсу.

Та й не думаю, що саме це питання зараз є ключовим. Тим більше, що НАТО не оголошувало про те, що через рік, два, три чи п’ять має намір приймати нас до своїх лав.

Я, звісно, хочу, щоб Україна була і в ЄС, і в НАТО, проте мого бажання замало, бо чи готові ми до цього… наша економіка, наша військова система… Чому у відповідь на бомбардування наші мовчать? Звісно, Альянс дав би нам ряд переваг… Але це тільки приємні мрії… Крім того, в договорі НАТО вимоги про референдум немає. Хіба що його потрібно проводити для самозаспокоєння населення, враховуючи, що ситуація в нас і так дуже напружена.

До речі…

Центром соціальних та маркетингових досліджень «Социс» та Соціологічною групою «Рейтинг» наприкінці минулого  року було проведено соціологічне опитування серед українців щодо вступу до НАТО.

Згідно з результатами дослідження, за вступ  України до НАТО у випадку проведення референдуму найближчим часом готові проголосувати 60,7% громадян.

Проте позитивне рішення готові прийняти всього 47,2% опитаних, а 33,6% – висловилися б проти, 11% – взагалі не взяли б участі у референдумі і ще 8,3% поки що не змогли б визначитися. Тож чи справді перспективи в нас такі райдужні, як хотілося б? Навряд чи…

Марія УЖАНСЬКА, газета «Наш Ужгород», ексклюзивно для zakarpatpost.net