Чому учнів на уроках більше цікавить те, що у смартфоні, ніж те, що каже вчитель

У Великій Британії 98% шкіл забороняють учням користуватися смартфонами на уроках. Або й взагалі впродовж навчального дня. За даними досліджень Лондонської школи економіки та політичних наук, така практика дозволяє підвищити успішність навчання в учнів приблизно на 7%. Ефект заборони рівний одній додатковій годині занять у школі на тиждень. Щоправда дослідження проводили тільки для підлітків від 16 років і студентів.

В Україні заборону на телефони впровадили у 2007 і через сім років скасували “З метою поширення використання інформаційно-комунікаційних технологій”. Хоча очевидно було, що вона так і не запрацювала.

Чому діти ховаються у смартфонах

У старшокласників набір занять у смартфоні здебільшого однаковий: соцмережі, відео, музика і пошук інформації.

Одинадцятикласниця Христя у віртуальний світ на уроках поринає часто, зазвичай, коли їй нудно або неприємно: “У нас є вчителька, яка дуже хамовито до нас ставиться, кричить… У неї на уроці хочеться забитись в куток і сидіти в телефоні. Буває, звісно, по-іншому: предмет нудний, а вчитель розповідає так, що забуваєш про всі повідомлення у ВК. Від вчителя дуже залежить”.

Десятикласниця Віка солідарна, каже, коли вчитель розказує цікаво, телефону до рук не бере. Але окрім цікавості вчителя на дітей спрацьовує ще й строгість: “Тоді всі “ніби” слухають і в телефонах сидить тільки третина учнів, а якщо вчителю все одно, то сидять всі: хто ігри бавиться, хто музику слухає… – ділиться дівчина. – Можемо навіть фільми дивитися у навушниках.

Існує думка, що сучасна дитина може впоратися з багатозадачністю і смартфон слуханню уроку не завада. Але як пояснюють психологи, це дуже залежить від типу сприйняття конкретного учня: аудіал він, візуал чи кінестетик, логік чи творчий і навіть дівчинка чи хлопчик. (Дівчатам з багатозадачністю простіше).

Тому відволікання зі смартфоном зазвичай не уникнути, а правила користування індивідуально для кожного встановити не вдасться, бо це несправедливість, на яку діти вкрай чутливі.

Боротьба за увагу

Насправді вчителю важко конкурувати за увагу дитини зі смартфоном, коли у його арсеналі засобів дошка, крейда і книжка, як це часто буває. А особливо важко, коли діти не мотивовані до навчання.

Про це добре знає молода вчителька інформатики приватної школи Любов Вікторівна, яка раніше працювала у звичайній державній. Пригадує, як почувалась, коли діти сиділи у телефонах:

“Це для мене було повним пригніченням і розчаруванням. Старалась, готувалась, а їм було нецікаво, віртуальне життя краще. В 11 класі взагалі не могла нічого пояснювати, бо вони вважали, що все знають, хоча не вміли правильно користуватися пошуковими сервісами”.

Всі вчительські важелі впливу обмежувалися тоді зауваженнями та “мінус балом” за виконану роботу.

На її теперішньому місці роботи користуватися смартфонами учням можна тільки на перервах. І оскільки до школи учнів відбирають, а навчання за місяць коштує шість тисяч гривень – більшість батьків зацікавлені, щоб діти здобували знання і проблем з мотивацією не виникає.

В іншій приватній школі, розповідає одна з учительок, телефони взагалі заборонені. “Це політика школи, одне з правил, встановлене у згоді вчителів і батьків”. Учні здають телефони вчителю, а коли потрібно подзвонити – просять. Втім, директор школи слова вчительки уточнює, стверджуючи, що школа не проти смартфонів на уроках, а за правильне їх використання, пише texty.org.ua.

Це “правильне використання” в інших школах кожен намагається (або ні) шукати по-своєму. Вчительці математики 10-класу київської гімназії Іванні Михайлівні це вдалося.

Наприклад, під час вивчення графіків учні завантажували на смартфони графічні редактори для самоперевірки. Крім того клас має діалог з вчителькою у вайбері для спілкування у позаурочний час, обговорення математичних і навколоматематичних питань.

Хоча у гімназії обговорювали обмеження користування смартфонами, батьки на пропозицію, щоб діти здавали телефони своїм класним керівникам, не пристали.

Забрали – запропонуйте щось цікавіше

Є категорія батьків, які вважають, що діти навіть на уроках мають бути з телефонами. Їхню мотивацію пояснює психолог Катерина Гольцберг: “Забрати телефон в учня насправді означає забрати його у батьків, які хочуть весь час все контролювати. Так батьківська тривога викликає тривогу в дитини: “Якщо мама дзвонить кожні півгодини і питає, чи все нормально, значить може бути щось не так”.

Психолог вважає, що батькам слід довіряти навчальному закладу, до якого вони віддають дитину.

Втім, забороняти смартфони психолог все ж не радить, хоча б тому, що забравши щось – потрібно запропонувати цікавіше взамін. Інакше учень і так знайде чим відволіктись. Краще кожному вчителю вибудовувати з класом не заборони, а домовленості, наприклад, у форматі: “У нас не заведено користуватися на уроках”.

А проблема, на думку Катерини, не в тому, що вчитель конкурує за дитячу увагу з смартфоном, а в тому, що цю конкуренцію забороняють.

“Я б допускала дітей до телефонів. Знайти десять приказок, записати. Нехай користуються. Варіантів для навчання – безліч”.

Вчитель більше не є єдиним джерелом інформації, тому його роль змінюється. Інтернет дає дітям доступ до безкінечної кількості джерел, які потрібно вміти знайти і критично аналізувати та перевіряти.

“Цьому потрібно навчати, – переконана психолог. – А вчитель часто розгублений, бо не може спростувати чи підтвердити інформацію з інтернету. Варто було б ввести урок аналізу інформації. Знаходити важливу і цікаву дітям тему для обговорення. Це може навіть бути вплив кави на організм людини. Що там за речовини, що вони роблять?

Вчитель застаріває, тому що його рівень володіння технологіями не відповідає рівню дитини. Тому потрібно впроваджувати на уроках інтерактивні технології. Якщо вчитель не готовий розвиватись в цьому напрямку і рости, йому потрібно покидати школу.”

zakarpatpost.net