Питання засмічення довкілля добре знайоме закарпатцям. Міста, села, автотраси… всюди можна знайти купи пластику, одноразового посуду та іншого непотребу. Несанкціонованих звалищ у нас також багато, особливо у віддалених населених пунктах.
Є така проблема і на Тячівщині. Ускладнюється вона тим, що краяни нерідко смітять іншим під ніс.
«Колись угорські й чеські жандарми немилосердно штрафували селян за те, що невпорядкована гноївка. Тепер невпорядковані каналізаційні стоки. Єдине,що може санепідстанція: дати порушнику припис на 100 гривень. Мої сусіди чеські заробітчани й працівники місцевої сільради. Через скандал зробили вигрібну яму “для годиться”. Нечисть просочується у наш двір через кам’яний мур, під який прокопано з боку сусідів рівчачок. Сморід – це закономірно, але ще там живуть кури й кролі… То чи варто тепер дивуватися,що Закарпаття квітне сміттям. Доки нема верховенства закону, доти так. Ubi concordia,ibi viktoria. Я не пишу про все село, бо такі речі в більшості людей упорядковані. Нам же треба зробити на перекір, бо “перший сусід, як рідний брат…” На жаль, це поняття давно анахронізм» – каже закарпатський поет Петро Мідянка.
Слід зазначити, що подібні прикрощі мають місце і в інших районах області. І ці питання роками не вирішуються, через що наш край втрачає принаду, а самі мешканці зазнають чималих незручностей.
Але, на жаль, декому напевно подобається як кажуть, плювати у власний колодязь.