Історія кохання ужгородських собак Джимі і Бури
Недарма кажуть, що немає більш відданого друга, ніж собака. Справді, брати наші менші вміють бути дуже вдячними. Більше того, нерідко для людей вони стають найкращими цілителями і компаньйонами. Однак між тваринами також існують щирі і самовіддані почуття.
Зокрема, в Ужгородському притулку для чотирилапих є свої неймовірні історії кохання. Про одну з них розповіла zakarpatpost.net голова громадської організації «Барбос» Ірина АЗІЗЯН.
— У нас кожен день якісь історії трапляються. Наприклад, хоч собаки і стерилізовані, але в кожної є своя любов. Там у них все серйозно. Маємо пару Джімі і Буру. Коли він гуляє з кимось іншим, грається, вона ревнує і як справжня жінка починає сваритися у вольєрі.
Тоді Джимі за дві секунди сідає біля її вольєру, опускає голову і сидить поруч… винувато. Не знаю, про що вони там між собою спілкуються, але між собою явно розуміються, – зазначила пані Ірина. – Після серії «жіночих моральних повчань» він просто мовчки дивиться на неї. Ми завжди захоплено спостерігаємо, як самець слухає свою самицю. Вона для нього – все і навіть більше.
