Вільшинки – село на небі, де спиняється час
Мальовниче село Вільшинки, що на Перечинщині, розташоване в долонях гір, ніби впирається в небо.
У будні на вулицях людей небагато. Кожен десь порається в себе на городі. Тут дійсно маленький рай.
Чути справжні звуки природи, а не гул заводів та автомобілів.
Хоча транспорт сюди їздить. Навіть рейсовий автобус підвозить місцевих до Ужгорода.
Довкола справжня тиша. Зустрічаючи незнайомців, люди вітаються і квапляться далі.
Під’їжджаємо до сільської бібліотеки, але вона зачинена.
Книги напевно тут не дуже часто читають.
Населення більше зайняте господарством.
Неподалік пасуться корови. Вони безтурботно поглядають на непрошених гостей і жують гірські рослини. Чого-чого, а трави та квітів тут багато, навіть рідкісних Червонокнижних.
Також тут квартирує добре відомий Дім художника.
А ще є досить цікава пам’ятка поруч із місцевою церквою. Біля скульптури Божої Матері розміщено невелике джерело, з якої п’ють місцеві і туристи і куди кидають гроші.
Загалом село невелике, знизу, під ним, знаходяться Турічки, над стріхами – гора Діл, а позад хат – славнозвісна полонина Руна.
Згідно з останнім переписом, у Вільшинках проживає всього 561 людина, хоча зі слів місцевих мешканців, населений пункт було засновано ще в другій половині ХVI століття, коли тогочасна влада вирішила заселити пустий гірський край.
У Вільшинках є також дев’ятирічна школа та клуб, ФАП, пошта та будівля сільради.
Життя там не кипить, як у місті, а навпаки – ніби сповільнює темп…
Однак довкола настільки гарно і казково, що звідти справді поспішати кудись зовсім не хочеться.
Іван Духнович, zakarpatpost.net
