Молодий мешканець Іраку, який живе в Україні, продав нирку, щоб забезпечити житлом трьох своїх маленьких дочок
Дружина-українка забрала у Алекса Заркані гроші і втекла з коханцем, залишивши дітей і втратив здоров’я чоловіка помирати від голоду
Коли 17 річний Алекс Заркані приїхав вступати до Харківського медичного інституту, він і подумати не міг, що через всього сім років стане багатодітним батьком-одинаком, позбудеться нирки, залишиться без засобів до існування, а його життю загрожуватиме небезпека. Нирку Алекс Продав добровільно, намагаючись забезпечити трьох своїх маленьких доньок – п’ятирічну , чотирирічну Настю і десятимісячну Мирославу. Але, звичайно, він не міг навіть уявити, що Тетяна – дружина, мати його дітей – здатна обібрати його до нитки і, забравши з собою гроші, здобуті такою страшною ціною, втекти з коханцем. Ні органи опіки, ні поліція, ні суд не реагують на скарги багатодітного батька. А дізнавшись, що Алекс звернувся за допомогою до журналістів, Тетяна поклялися його вбити.
«Мати кинула мене немовлям. Про те, що у неї молодий чоловік і троє дочок, дізнався тільки два роки тому», пишуть ФАКТИ.
Дістатися з Києва до села Петровського непросто: з Балакліївського залізничного вокзалу сюди їздить тільки попутки. Сорок хвилин тряски по розбитій дорозі – і я на місці. Алекс – худенький хлопець з темним, як ніч, очима і білозубою посмішкою – вийшов мені назустріч з таким же, як він сам, карооким і темноволосої малятком – молодшою дочкою Мирославою.
– Взагалі-то мене звуть Сабах Салам Сабах – пояснює мій співрозмовник, запрошуючи в будинок. – Алекс я став, коли працював в Іраку перекладачем у американських військових. Так їм було простіше вимовляти.
– Ви і по-російськи говорите прекрасно – роблю Алексу комплімент.
– Українською теж можу спілкуватись, якщо хочете – посміхається молодий тато. – Ще знаю французьку та трохи турецьку. Я б хотів, щоб і дочки знали кілька мов. У ранньому віці їх вивчити легко, тому я поперемінно говорю з дочками і українською, і арабською.
Алекс запрошує мене додому. У старенькій хаті йде ремонт, але все необхідне для діток там є – ліжечка, іграшки, посуд, шафа, пральна машина, плита, мікрохвильова піч…
Який Алекс батько, видно відразу. Досить поглянути, як ніжно притискається до нього малятко, як звично він, підхоплюючи дитя її однією рукою, розігріває борщ, як пробує його на кінчику ложки, щоб донька не обпеклася. Мира вередує і не хоче їсти – в неї лізуть зубки. Алекс забавляє доньку, і малятко, граючи, потроху їсть.
– Дівчата взагалі їдять погано, – каже високий хлопець, який заходить слідом за Алексом на кухню. – Як би смачно ми не готували, умовити їх поїсти – ціла справа.
Це Едик, йому двадцять п’ять. Він брат Софії, Насті і Мирослави. Пасинок Алекса на рік старший за свого вітчима. Його, як і дівчатк, Тетяна кинула в ранньому дитинстві.
– Вона народила мене, коли їй було шістнадцять – розповідає Едуард. – Але ростила мене бабуся. Мати кинула мене ще немовлям, пішла влаштовувати особисте життя. У батька теж інша сім’я, він живе по сусідству зі мною, з новою дружиною і дітьми. Образи на матір не залишилося, просто для мене вона чужа людина. Про те, що у неї молодий чоловік і троє дочок, я дізнався тільки два роки тому.
– Ми з Тетяною познайомилися в Харкові в арабському кафе – згадує Алекс. – Я тоді навчався на першому курсі медінституту. Тетяна здалася мені цікавою і привабливою. Спочатку ми спілкувалися через перекладача, а потім я вивчив російську. Закохався, запропонував жити разом. Те, що вона є старшою на 16 років, мене не бентежило. Навпаки, думав я, вона доросла, свідома людина, не буде гуляти по клубах, як 17 річні дівчата, а дбатиме про чоловіка, дітей.
Через рік у нас народилася Софія. Я розривався між дитиною, навчанням і кількома роботами. Заробляв близько чотирнадцяти тисяч гривень на місяць. Для Харкова це цілком пристойна зарплата.
Коли Таня не пила, нам вистачало грошей. Спочатку запої у неї траплялися рідко – один-два рази на рік, на великі свята. Я терпів, розуміючи, що у кожного є свої недоліки. Коли у нас вже була Настя, Таня стала пити більше. Скільки не просив її взятися за розум, не допомагало. А потім випадково дізнався таємницю дружини, яку вона весь цей час приховувала: виявляється, Тетяна брала участь у вбивстві свого вітчима, який, як і я, намагався її напоумити. Шість років сиділи в тюрмі за розповсюдження наркотиків. У неї є двоє дорослих синів від різних чоловіків. Обох дітей вона кинула ще маленькими. А ще я дізнався, що вона потай записала нашу старшу дочку на чужого чоловіка-араба, який заплатив їй 500 доларів, щоб видати Софійку за свою дитину і отримати в Україні посвідку на проживання. Тепер за документами виходить, що я рідний доньці ніхто.
«Після операції в Туреччині я вислав Тетяна вісім з половиною тисяч доларів»
– Я розшукав Тетяну (називати її мамою я не можу) через соціальну мережу – мені захотілося познайомитися з її новою сім’єю – розповідає Едуард. – Приїхав до Харкова, прийшов в гості. Те, що побачив, мені не сподобалося. У квартирі було брудно, Софія і Настя взагалі не мали поняття про якісь норми поведінки. Могли, наприклад, кидати хліб, топтати його. Якщо тато робив їм зауваження, Тетяна тут же говорила: «Не слухай його». Я переконував її, що так неправильно, але вона тільки відмахувалася: мовляв, нехай роблять, що хочуть. Я приїжджав до них ще кілька разів, але ситуація не змінювалася. Хоча до останнього вірив, що Тетяна виправиться. А потім народилася Мирослава, і Алекс вирішив продати нирку …
– У мене не було іншого виходу – пояснює багатодітний батько. – Якби зі мною, не дай Бог, щось трапилося – захворів, помер або мене депортували – мої діти залишилися б без даху над головою. А турецькі чорні трансплантологи пропонували за нирку 13 тисяч доларів. Я заздалегідь пригледів квартиру в Харкові за сім тисяч доларів і ось цей будиночок в селі за три тисячі. Решту грошей вистачило б, щоб зробити ремонт і купити прості меблі. Діти жили б на свіжому повітрі, в селі. А квартиру ми б здавали і змогли би вижити, поки я не відновлюся після операції і не почну працювати.
Коли я їхав до Туреччини, Тетяна підтримувала мене у всьому, навіть пити перестала. Після операції я вислав їй на картці вісім з половиною тисяч доларів – вивозити таку суму готівки митники не дозволяли. Решту грошей, слава Богу, були при мені, інакше я і цей будинок не купив би. Таня зустріла мене … на машині. З водієм. Сказала, що купила «Жигулі» для нашої сім’ї, а шофер Володя допомагав їй з дітьми, поки мене не було. Я здивувався, але сперечатися не став. За своєю природою я неконфліктна людина. Купивши будинок, я поставив металопластикові вікна, ми почали робити ремонт, придбали побутову техніку. Через кілька тижнів моя дружина втекла, прихопивши з собою всі гроші, що залишилися. Втекла цинічно: з цим самим водієм Володею і на тій самій машині, яку купила за гроші з продажу моєї нирки.
Те, що вона зробила, жахливо – каже другий син Тетяни, 17 річний Денис. – Спочатку мама кинула Едіка, потім вийшла заміж за мого батька, народила мене, а коли мені було чотири роки, сіла в тюрму. Мій батько позбавив її батьківських прав, але в минулому році ми почали спілкуватися. Я познайомився з Алексом, з сестричками, з Едиком. Як і мій старший брат, був радий, що у матері хороший чоловік, діти. А вона і їх кинула. Тепер з нею не спілкуюся, а Алексу регулярно телефоную. Він дуже хороший батько.
– І чудова людина – стверджує Едуард. – Я не знаю іншого такого чоловіка, який би буквально носив дружину на руках, задаровував подарунками та золотими прикрасами, як Алекс. Коли вона кинула його і дівчаток, я прийшов до вітчима і сказав, що буду допомагати йому в усьому. Тепер виходить, що всі ми – я з бабусею, мій батько зі своєю сім’єю, Тетяна з коханцем і Алекс з дівчатками – живемо в одному селі. Я доглядаю бабусю і допомагаю Алексу. Він займається Мирославою, а я виховую старших дівчат. Потім прибираю в домі. Їжу ми готуємо разом. Після обіду обов’язково йдемо всі разом на прогулянку.
– Що найскладніше дається вам, двом молодим чоловікам, у вихованні дівчинки?
– Косички! – в один голос говорять Едик і Алекс.
– Ще у маляток є проблеми з вихованням і поведінкою – зітхає Едуард. – Мати привчила їх не слухатися і робити, що хочуть. Ми з Алексом намагається дисциплінувати їх, навчити до порядку. Це нелегко, іноді навіть в кут доводиться ставити. Але я сподіваюся, з часом все налагодиться. Тільки для цього треба позбавити Тетяну батьківських прав. Адже вона не просто їх кинула, а ще й залишила без засобів для існування.
– Щоб не померти з голоду, я хапаюся в селі за будь-яку роботу – каже Алекс. – Добре, коли є замовлення зі зварювання – тоді можна за день заробити близько двох тисяч гривень. А буває, тижні сиджу без діла. І намагаюся не думати, чим завтра буду годувати дітей. Працювати важко. Постійно болить нирка, на яку зараз лягло подвійне навантаження. Я швидко втомлююся, з’явилася задишка, запаморочення. Іноді трапляються такі напади, що не можу розігнутися. Допомоги від держави домогтися не вдається, скільки не намагаюся.
Алекс показав мені стопку документів: його скаргу на дружину-алкоголічку в службу у справах дітей, позов до суду про позбавлення її батьківських прав, прохання до управління соціального захисту виплатити йому грошову допомогу на дітей. Скрізь відмови, відписки, а суд і зовсім відмовився приймати позов до розгляду, сказавши, що доказів аморальної поведінки Тетяни недостатньо. Це при тому, що її чоловік неодноразово викликав поліцію, коли Тетяна влаштовувала п’яні бешкети, а недавно Балаклійський суд засудив Тетяну до 30 годин виправних робіт за насильство в сім’ї.
– Які ще їм потрібні докази? – обурюється Алекс. – Щоб вона вбила мене або покалічила дітей?
Про вбивство Алекс говорить неспроста. Коли він, зневірившись добитися правди у місцевих чиновників, поїхав до Києва і звернувся за допомогою до журналістів програми «Говорить Україна», дружина зателефонувала йому з погрозами. Записану розмову ми наводимо дослівно, опускаючи лише нецензурну лайку:
«Я тобі свім святим в моєму житті клянуся: я тебе завалю. Якщо тільки вийде програма “Говорить Україна” ти не жилець. Діти підуть до інтернату, я сяду у в’язницю, але ти жити не будеш – я тебе грохну. Ти мене знаєш: бійся. Чуєш? Бійся! “
– Я обіцяла йому, що, якщо він не піде на телебачення і не буде піднімати шум, я перепишу на нього Софію – пояснила «ФАКТАМ» свої погрози Тетяна Заркань. Наша бесіда відбувається в сільраді в присутності дільничного. – Але Алекс сказав, що хоче мене зганьбити. Тепер я помщуся. Дітей він не отримає.
– Ви мстите не йому, а дітям. Навіщо вам їх забирати, якщо ви самі їх кинули?
– Тому що Алекс збоченець. Він пропонував секс утрьох, то порнуху дивився. Ви б стали з таким жити?
– Якщо ви вважаєте його збоченцем, як же ви залишили з ним дітей, а самі пішли з коханцем пропивати гроші, які ваш чоловік отримав ціною свого здоров’я? Та ще забрали майже всі гроші на народження дитини. Чим, на вашу думку, Алекс повинен годувати дітей?
– Нехай, якщо хоче, отримує дитячі гроші – я не проти.
– Напишіть на нього довіреність.
– Нічого я писати не буду! Чи не дочекається. Я з ним розлучуся і заберу всіх дітей собі.
– А потім кинете їх, як кинули Едика, Дениса і трьрх молодших дівчат? До речі, я чула, ви вагітні від свого нинішнього співмешканця?
– Так – підтвердив тут же 24-річний Володимир.
– Ні! – в один голос з ним сказала Тетяна і тут же осіклася. – Ну, ми не знаємо точно …
– Пане Володимире, як ви не боїться заводити дитину з жінкою, яка кинула всіх, кого вона народила? Чи ви не розумієте, що вам, як і Алексу, доведеться виховувати дитину самому?
– Ні, не доведеться – кусаючи губи, сказав Володимир. – Дітей вона залишила тимчасово. У неї немає вибору. Ми ж поїхали на море грошей заробляти, продавати овочі та фрукти. Алекс же не може працювати – він після операції. Нещодавно ми приїжджали до дітей, привезли памперси, яблука і тисячу гривень…
– Ви вважаєте, цього достатньо? Якщо Тетяна, народивши вам дитину, поїде на заробітки з іншим чоловіком і приїжджатиме до вас в гості з памперсами і яблуками, ви її теж виправдаєте?
– Напевно, ні – визнав Володимир . – Але вона так не зробить! Ми ж любимо один одного.
– Алексу ти теж говорила, що любиш його – глузливо заявив матері Едуард. – А мені ще два роки тому зізналася, що, як тільки він купить тобі житло, ти його тут же викинеш геть.
– Так, говорила – не стала заперечувати Тетяна. – Тому що ненавиджу його!
Навіщо в такому разі було виходити заміж і народжувати трьох дітей, Тетяна пояснити не.
«ФАКТИ» спробували пройти по всіх інстанціях, які могли б допомогти багатодітному батькові вирішити проблеми. Почали зі служби у справах дітей Балаклійської районної державної адміністрації.
– Знаю, що при вирішенні судової справи про позбавлення батьківських прав суд набагато охочіше розглядає його, коли позивач подає позов спільно зі службою у справах дітей. Алекс неодноразово повідомляв вам про аморальну поведінку дружини, ви самі приїжджали до нього і переконалися в правдивості його слів. Ви могли б допомогти йому в суді?
– Ні – швидко сказала заступник начальника служби у справах дітей Лілія Овдієнко. – У нас немає грошей судитися. Нехай подає позов сам, а коли суд направить справу до нас, будемо розбиратися згідно з чинним законодавством.
– Ми теж не можемо нічим допомогти, хоча по-людськи нам дуже шкода цього хлопця – розвела руками начальник Балаклійського управління соціального захисту Тетяна Сєрова. – Якщо допомога на народження дітей була оформлена на матір, то для переоформлення її на батька повинні бути підстави. Або мати сама повинна приїхати і написати заяву, що вона не стежить за дітьми і живе окремо від батька, а він один виховує дітей. Або суд повинен позбавити її батьківських прав.
– Сільрада теж зверталася в службу у справах дітей, – каже секретар Петрівської сільради Ірина Водоколова. – Марно. Органи опіки не хочуть нічого робити, тому що дочки Алекса ситі, одягнені, доглянуті. Тобто раз життю дітей нічого не загрожує, значить, батько справляється і службі у справах дітей робити нічого не треба. А ось якою ціною Алекс виховує дочку, нікого не хвилює. Ми багато разів були у нього вдома з перевірками. І при нагоді підтвердить, що він зразковий тато. Що стосується Тетяни, то, отримавши шість тисяч гривень на народження Мирослави, жінка поїхала на море. Сказала, що на заробітки, насправді виставляла в соцмережі фотографії свого розкішного відпочинку. Зараз повернувся в село, вже без машини. Постійно п’є і веде аморальний спосіб життя. Ми неодноразово викликали її для розмови, робили зауваження. Найчастіше вона приходила п’яна, вела себе агресивно. А недавно її бачили на вулиці п’яною до безпам’ятства і абсолютно голу. Яке тут може бути виховання дітей? Бідний Алекс б’ється як риба об лід, оббиває всі пороги, але ніхто палець об палець не вдарить, щоб йому допомогти.
«ФАКТИ» звернувся до уповноваженого з прав дітей при президенті України Миколи Кулеби з проханням допомогти багатодітному батькові. Дитячий омбудсмен пообіцяв розібратися в ситуації.
Коли верстався номер, стало відомо, що Тетяна відібрала у Алекса дітей, мотивуючи це тим, що Едик нібито побив Софію. Незабаром мати змушена були повернути чоловікові молодшу доньку: Мирослава не визнавали її, відмовлявся їсти і спати. Малятко заспокоїлося лише тоді, коли потрапило на руки до батька.
