Свидовець: діалог із Карпатами на високих частотах
Готуєте себе до цього чи ні, Карпати одного разу неодмінно з’являться у вашому житті, ніби блискавичний спалах або перше кохання. І змінять вас назавжди. Це — незаперечний факт, перевірений на власному досвіді.
Мені випала нагода розпочати своє дослідження українського гірського простору з хребта Свидовець — хоч і не найвищого (максимальна висота: 1883 м, гора Велика Близниця), але надзвичайно мальовничого. Це чудовий старт для новачка, ще не надто вправного у підкоренні «двотисячників», зате спраглого до нових вражень, пише День. Байдуже, скільки триватиме ваша подорож: наша тривала лише два дні — зате неповторних спогадів, безперечно, вистачить на усе життя.
ЯСІНЯ
Найзручніший і найцікавіший маршрут Свидовцем бере початок з селища Ясіня Рахівського району Закарпатської області, яке мирно спочиває на березі Чорної Тиси на висоті 600 м, тамуючи у цьому мовчазному спокої свої легенди та історію. Засноване 1555 року, воно стало своєрідною точкою відліку історії краю: у ХVІІІ столітті тут сновигали загони опришків, а 1918 року цей невеличкий населений пункт став свідком проголошення Гуцульської республіки, у 1938-му — Карпатської України.
Втім, Ясіня дбайливо береже і найдавніші відгомони свого минулого: на околиці селища досі можна бачити дерев’яну Струківську церкву, споруджену чабаном Іваном Струком у ХV столітті на знак вдячності за чудесний порятунок отари овець під час природного лиха. Природною особливістю Ясіні є те, що за селищем сходяться два гірські хребти — Чорногірський, котрий прямує на південний схід, і Свидовецький, який звернений до південного заходу. З будь-якого узвишшя в межах селища можна без особливих зусиль розпізнати знакові карпатські вершини — Стіг, Петрос, Говерлу — і надихнутися особливим духом цієї місцини. Потім набратися життєдайної сили натуральної мінеральної водиці з сусіднього населеного пункту, Квасів; про всяк випадок перевірити наявність усього необхідного в рюкзаку — і врешті вирушити назустріч карпатським пригодам.
ДРАГОБРАТ
Ви неодмінно відчуєте, що у Карпатах час завмирає. Перехід до урочища Драгобрат, що лежить на висоті 1400 м і розділяє абсолютно різні за своїм виглядом і характером Карпати, займає близько п’яти годин. Але через те, що цей шлях можна умовно поділити на три етапи, складається враження, що він триває не менше доби.
Перша частина найскладніша: це постійний рух угору на десятки метрів, який ускладнюється ще й тим, що, оскільки виходити доведеться рано-вранці, висока трав’яниста рослинність із росою не надто сприятиме кожному вашому кроку, та й туман деякий час приховуватиме усі принади краєвидів. Але, повірте, уже за кілька годин вас буде щедро винагороджено за усі зусилля. Ближче до полудня туман осідає в долинах, повітря насичується дивовижними пахощами гірських трав, кришталево чисті струмки мчать униз, милують око гуцульські хати. Вони стоять просто на схилах: таке враження, що «зачепилися» за кам’янистий ґрунт фундаментом і з якихось незрозумілих причин не з’їжджають униз. Тут же й невеликі присадибні ділянки, городи, пасовиська, корови і коні — усе це справляє враження гармонійної гуцульської пасторалі, неторканої не те що міською, а навіть сільською метушнею.
Туристові орієнтуватися тут нескладно. Лише треба, вирушаючи у подорож, чітко визначитися з маршрутом. Придбавши карту з кольоровими позначками, які вказують на конкретний логічно скомпонований і головне — безпечний маршрут, ви зорієнтуєтеся на місцевості за позначками відповідного кольору, які зустрічатимете на своєму шляху.
Наступна частина шляху пролягла через полонину Буковинка і ліс, що огинає гору Менгул (1438 м), вона більш спокійна, відносно рівною площиною, тож можна трохи перепочити. Тут усюди струмки з чистою водою, якою можна без зайвої обережності втамувати спрагу. До речі, є великі шанси зустрітися віч-на-віч з оленями, козулями чи зайцями. Що ближче до Драгобрату, то дорога вищає. Наприкінці піший шлях зливається з проїзною дорогою (а точніше — напрямком виключно для авто типу ВАЗ і ГАЗ) Ясіня — Драгобрат: і хоча туристична стежка апріорі не може бути легкою, від поїздки по бездоріжжю ви навряд чи одержите більше приємних вражень.
І ось нарешті — на висоті 1400 м на вас чатує урочище Драгобрат. Це один із найпопулярніших гірськолижних курортів України. Звісно, він — більше для новачків або повних антагоністів екстриму, адже траси тут суттєво простіші за буковельські. Але його цікавинкою є те, що через особливість рельєфу тут найкоротший світловий день і найдовше у Карпатах лежить сніг: до травня включно можна приїжджати з лижами.
СТІГ
Піший підйом на одну з основних вершин Свидовця, гору Стіг — справа втомлива. Тож дружньою порадою буде не нехтувати півторакілометровим витягом (підйомником) Драгобрат — Перемичка, адже це допоможе зберегти сили. «Процедура» триває близько 20—25 хвилин і, повірте, це один із найзахопливіших епізодів подорожі: під час підйому Карпати радикально змінюватимуться просто на очах: рослинність збідніє до низькорослого ялівця і ковили, гори набудуть більш різких, погрозливих контурів, а на їхніх схилах навіть влітку виднітимуться ділянки снігу. Починаючи від сідловини Перемичка, що лежить між велетнями Стогом (1704 м) і Жандармом (1763), Карпати стають більш дикими, присутнє дивне відчуття, що з кожним кроком ти усе більше віддаляєшся від цивілізації (подекуди навіть утрачається мобільний зв’язок).
Зі Стогу починається саме те, що називають «випробуванням на міцність». Хоча шлях непростий, краєвиди, від яких перехоплює подих, компенсують усі труднощі. Підіймаємося на гору Крачунєска (1686 м), обходимо Великий Котел (1770), рухаємося вздовж «Скельної стіни» над мальовничим озером Ворожеска. Далі усюди наче дивовижна планета величних гір і озер. На висоті 1584 м дивиться в небо блакитне око оз. Ґеришаски (воно ж Доґяска або Ораті), що на схилі однойменної гори. Несподіваний дощ змусив нас скорочувати шлях до місця ночівлі: довелося обходити гору по моторошному карнизу, щоб спуститися в долину оз. Ашпинець (1487), але за задовільних погодних умов я забороняю вам це робити!
***
…Хоча Карпати — не Гімалаї, тут все одно почуваєш себе ніби на вершині світу. Тут вчишся говорити з природою і з собою на вищих (буквально) частотах. Гори перевиховують тебе: вони змушують абсолютно довіряти їм, коритися їхньому часом крутому норову.
Другого дня, по здобутим Троясці (1702) та Ґеришасці (1662) нас наздогнала страшенна злива — така ж непередбачувана і невмолима, як і усе в Карпатах, — і відрізала нам шлях до двох основних вершин: Жандарма та Близниці. До гірської стихії не можна ані підготуватися заздалегідь, ані десь від неї сховатися. Зате її можна розцінити як бойове хрещення і як стимул повернутися сюди знову.
