Чому туристи більше не хочуть їхати на Закарпаття
Років 15 тому Ужгород та Мукачево були дуже привабливими для туристів.
У нас починала зароджуватися рекреаційна галузь, вимальовувалися перші зародки відповідної інфраструктури і наш край дуже подобався гостям.
Ужгород тоді був набагато гарнішим за Львів.
Але останнім часом два головні міста Закарпаття та й область загалом занепали. А інші обласні центри України, які впродовж тривалого часу не розвивалися, навпаки – інтенсивно почали оновлюватися, прогресувати і до них дійсно ринули туристи.
Там ремонтувалися дороги, реконструювалися стадіони, зводилися нові сучасні готелі й оздоровниці.. .а в нас… час ніби застиг на місці. Не можна сказати, що не робилося нічого, але тих несміливих кроків було недостатньо для того, щоб утримати гостей.
Журналісту zakarpatpost.net вдалося поспілкуватися з киянами, які не були в Закарпатті сім років. Їхня розповідь неприємно вразила.
Отже, за словами столичних гостей Ужгород та Мукачево у плані інфраструктури розвиваються занадто слабо і повільно, історична частина перестає бути привабливою, вулиці недостатньо чисті.
Крім того, в Ужгороді десятиліттями вже не можуть вирішити проблему з люками. Покришки постійно крадуть, металева огорожа на стічній каналізації прямо на Корзо часто відсутня на деяких ділянках.
Крім того, на площі Театральній, де щодня проходить маса туристів, гостям доводиться впиратися очима в обшарпане риштування та тент із дірками на Короні, яка реконструюється вже далеко не перший рік і просвітку та те, що найближчим часом ремонт закінчиться, немає.
Хоча в інших містах України об’єкти, що реконструюються, вже давно обвішують гарними банерами, які є навіть оздобою населених пунктів.
Як могли дозволити в Ужгороді так опоганити історичну частину – киян дуже здивувало.
Також їм не сподобалися занедбані фасади старих будинків, історичної спадщини міста.
До того ж викликали посмішку славнозвісні смітники без дна на набережних, які щоправда, нещодавно зрізали, та й загалом старі і зігнуті корзини для сміття, поламані лавиці, нерівна бруківка в центрі.
А ще – дороги… Загалом дороги – головний біль Закарпаття. Якщо у Криму ще коли він входив до складу України усі транспортні артерії, які ведуть до історичних місць, зон відпочинку, культових споруд ідеальні, то у нас вони волають по допомогу.
У Криму набережні та площі ще тоді навіть мили спеціальними машинами-пилососами, а в нас їх навіть нормально не підмітають.
Це ж стосується автошляхів, що ведуть до родзинок нашого краю. Наприклад, дорога до озера Синевер. Так, її ремонтували, але хіба вона бездоганна?
А скільки там у всі пори року туристів! Дивно, що вони ще повертаються до нас знову.
При підйомі до озера мандрівників зустрічає незмінний і непривітний контролер. Якщо йому щось не подобається, може й підвищити голос на туристів, що задають питання.
Чеки він видає не завжди, а ціна за пропуск до озера досить висока.
Чому ж кошти не спрямовуються на благоустрій, прибирання території, адже довкола десятиліттями нічого не оновлюється.
Тай облаштованих стоянок поблизу теж немає. Автомобілі доводиться залишати посеред трави. Невже за вилучені кошти не можна звести нормальний паркінг європейського зразка? Туалети поблизу озера також допотопні.
Якось журналіст нашого видання став свідком, як до вбиральні зайшов угорець із Будапешта і замість пісуару чи унітазу побачив посеред дерев’яної конструкції смердючу дірку.
Йому навіть справляти потребу від шоку перехотілося. Казав, що таке диво він зустрічає вперше.
Та й сервіс для гостей у Міжгір’ї взагалі досить слабий. Гарних кафе, ресторанів та готелів мало, у більшості закладів спартанські умови для відвідувачів.
Отже як турист, побувавши у Львові чи Буковелі, не кажучи вже про європейські курорти, захоче знову відпочивати на Закарпатті?
Аби залучити, а головне утримати гостей, про них потрібно дбати не лише на словах, як у нас часто робиться, а конкретними справами.
Адже в нетрі, нехай вони навіть серед розкішної природи, повертатися мало хто захоче.
Іван Духнович, газета «НЕДІЛЯ», екслюзивно для zakarpatpost.net
