Крістіна Станкович: «Головне, щоб робота приносила задоволення, а не тільки гроші»
Пам’ятаєте класичну формулу щастя? Це – коли людина з радістю йде на роботу, а по її закінченні так само з радістю повертається додому. Чи багато зараз серед нас таких щасливчиків?
Знайомтеся: щаслива людина Крістіна Станкович. Хореограф, педагог, мама двох чарівних малюків. Людина, очі якої світяться ніжним теплом і радістю, коли вона розповідає про своє повсякдення. Напевно, це і є ознакою того, що ти щасливий.
Про що б ми не починали говорити, все зводилося до улюбленої справи.
Крістіна погодилася поділитися з читачами газети «Мукачево Express» секретами того, як можна в буденному знаходити святкове.
– Танцями я почала займатися з 13-річного віку і вже більше 20 років не зраджую улюбленому заняттю. Напрямок – спортивно-бальні танці. Закінчила Київське республіканське вище училище фізичної культури, по його закінченню вступила до Київського університету культури, але там було дуже дорого навчатися, тому довелося перевестися до Рівненського державного гуманітарного університету і вже там я здобула вищу освіту за улюбленим фахом. Під час навчання був такий період, коли разом зі львівським танцювальним колективом їздили на виступи за межі України. По закінченню навчання стала працювати хореограф бальної хореографії.
У 2014 році створився колектив “DANZA”, за напрямком спортивно-бальні танці. Запросила до співпраці іще одного хореографа – Катерину Барчій, з котрою знайома іще з дитинства. Працюємо з дітками від 4 до 12 років. Крім того, займаємося і з дорослими – фітнес і хобі-клас, від 20 років і, як ми жартома говоримо, доки беруєте, хоч до ста.
Співпрацюємо зі школами. Наприклад, постановка прощального вальсу для випускників. Це трішки інший стиль роботи. То маленьким діткам, яких прагнеш навчити хореографії, потрібно довго й наполегливо показувати основні кроки, поки вони навчаться їх правильно і граційно виконувати. А з випускниками головне – створити цікаву композицію, постановку, від них не вимагаєш досконалої хореографії. Головне – створити зворушливе шоу, котре запам’яталось би і самим дітям, і батькам та вчителям.
Маємо іще один новий цікавий напрямок – співпрацюємо з організацією угорських скаутів. Іноді вони дуже оригінально проводять дозвілля, влаштовують інсценовані бали і запрошують нас для постановки старовинних танців.
Це щось цікавеньке, розкажіть трішки детальніше.
Вони замовляють залу в художній школі, адже там збережено дух минулої епохи. В залі з каміном запалюють свічі, створюючи атмосферу минулого, щоб на якийсь час ніби здійснити маленьку подорож у ті загадкові історичні часи. Старовинні костюми, зачіски і, звісно, бальні танці у стилі тієї епохи. Ось це вже і є наша місія як хореографів – допомогти поставити гарний танець, щоб учасники і справді ніби побували на балу, а який же бал без ніжного й граційного парного танцю? Хоча іноді ми вдаємося до творчого експерименту, і тоді герої такої вечірки танцюють джаз чи рок-н-рол, щороку намагаємося вигадати щось нове, але щоб воно «вписувалося» в формат заходу.
Так само допомагаємо молодятам поставити весільний танець.
Найбільш складна і відповідальна – робота з маленькими дітками. Починати доводиться не з хореографії як такої, а з дуже простої постановки для 3-4 річних, щоб вони розуміли, що треба робити. Створюємо зрозумілі образи – кошенятка, зайчики, курчатка. До старших діток вже дещо інші вимоги. Стараємося виводити їх на публіку, готуємо до виступу, а це вже і стимул для них, і відповідальність. Виступ – це сцена, публіка, тому хочеться показати найвищий рівень, щоб і глядачі, а серед них і батьки, були задоволені, і самі діти відчули радість від гарного результату своєї роботи. Дуже важлива співпраця з батьками. Коли починаються перші труднощі, невдачі, дитині іноді хочеться покинути заняття і пошукати для себе щось інше. І дуже важливо, коли батьки зуміють переконати дитину, що без труднощів неможливо досягти успіху ні в якій сфері. Сьогодні тобі важко в танцях, і ти вирішуєш покинути тренування, а завтра десь в іншому місці щось не сподобається. Але ж так не можна. Треба навчитись долати негаразди, це загартовує волю і від цього загалом залежить формування особистості. Звісно, не всі з вихованців стануть у майбутньому успішними танцюристами, але і фізична форма, і сильна воля – це залишиться на все життя.
Крім тренерської роботи, ви іще й продовжуєте танцювати самі?
Так, творча людина завжди прагне показати себе, що вона вміє. От ми й об’єдналися в танцювальну групу, шоу-балет. Нас часто запрошують на весілля, бо такі номери, які ми вигадуємо, вносять свій колорит у будь-яке свято. А замість реклами у нас спрацьовує «сарафанне радіо». Готуючись до весілля, кожна пара, їх родини прагнуть зробити щось надзвичайне, краще, ніж у інших. Тому й у цій сфері завжди знайдеться ніша для творчих і креативних ідей. Те, що ми робимо, нове на цьому ринку, тому швидко набирає популярності.
У нашому невеликому місті є кілька танцювальних студій. Ви з ними конкуруєте чи дружите?
У нас з ними різні напрямки, різні жанри, тому про конкуренцію тут точно не йдеться. У кожного є своя ніша і свій стиль роботи. Нам доводиться зустрічатися на концертах, святах, творчих звітах. Тому найправильніше охарактеризувати наші з ними взаємини як колег. Наша «родзинка» – це бальна хореографія. Зараз ми готуємо діток до змагань. Для цього необхідні колосальні зусилля і з боку наставників, і від самих діток, адже це вже зовсім інший рівень відповідальності. Одна справа, коли ти займаєшся хореографією просто для душі, ну, іноді виступаєш на сцені. І зовсім інша – готуватися до змагань. Тут вже не маєш права на слабинку, адже навіщо йти на змагання, якщо не маєш на меті перемогти?
Не помилюся, якщо скажу, що ви – щаслива людина, адже робите те, що любите і любите те, що робите. А що є у вашому житті поза роботою?
Мій робочий час трішки нестандартний: робочий день починається після 13 години і триває допізна. Дітки різного віку приходять до нас на заняття після школи чи садочка. Дуже вдячна моєму чоловікові за розуміння і підтримку. Без цього навряд чи я могла би займатися улюбленою справою. Адже у мене двоє маленьких дітей. Донечці п`ять років, синочкові – рік і два місяці. Іще донедавна маленького брала з собою на роботу, якось вдавалося справлятися, поки не став на ніжки і не почав активно втручатися в робочий процес. Хай трішки підросте, тоді вже можна буде і з ним займатися хореографією.
Вбачаєте у ньому майбутнього танцюриста?
О, він як тільки чує музику, відразу оченятка загораються, починає активно рухатися, імітувати танець. Це й не дивно, адже «танцював» іще в животику у мами. Будучи вагітною на четвертому місяці, я брала участь у змаганнях.
Зміщений робочий графік, з одного боку, є дуже зручним для мене. Нема потреби дуже рано вставати, є час для того, щоб спокійно зібрати донечку в садочок, потім приділити увагу маленькому. Коли вже час іти на роботу, відвожу синочка до мами, якій теж дуже вдячна за допомогу і підтримку. Мій робочий день закінчується о дев’ятій вечора. Вдома чекають вже нагодовані і помиті дітки, яких залишається тільки обійняти та попестити перед сном. Може, іноді ще казочку почитати, якщо встигаю.
Виходить, що, крім ранкових пари годин, у будні вам і нема коли повноцінно насолодитися спілкуванням з власною малечею?
Так. Зате субота, неділя – цілком і повністю наші дні. Веду їх до театру, на дитячі майданчики, на природу. Гуляємо, насолоджуємося тим, що аж два дні ми разом. Порівнюючи з життям людей інших професій, це не так вже й мало, адже зараз такий шалений темп життя. Але кожен підлаштовується під ті вимоги, які диктує час. Головне, щоб робота приносила задоволення, а не тільки гроші.
Чи маєте, окрім роботи, якесь хобі, віддушину, що приносить задоволення у вільний час, хай його й небагато?
Для мене саме робота і є тією віддушиною, нема потреби шукати щось іще. Ті постановки, які роблю, оце і є для мене радість. Залишившись на самоті, вмикаю музику, продумую новий номер і отримую велику насолоду, коли все виходить гарно, як задумала.
Ви говорили, що ваш синочок танцював, іще будучи в животику. Згадала побачене нещодавно відео, де жінка вже з досить помітною вагітністю виконує танець живота, і коментар під відео: «Цікаво, чи малюка не закачало?». Чи безпечні такі танці для майбутніх діток?
Вони безпечні, адже жінка, мама відчуває, чи комфортно її малюкові при тих чи інших рухах, діях. Танцюючи вагітною, я теж прислухалася і до свого організму, і до майбутньої дитинки, тому не робила нічого такого, що могло б нам зашкодити. Танець живота, хоча й виглядає збоку поєднанням енергійних рухів – дуже плавний, пластичний. Тому впевнена – той малюк з відео був у цілковитій безпеці. Кожна вагітна жінка має багато рухатись, робити гімнастику для майбутніх мам, але без фанатизму. Качати прес на дев’ятому місяці – а я зустрічала в житті й таке – то вже занадто, від такої фізкультури я завжди намагаюся відмовити.
Чи плануєте долучати до занять хореографією власних діток?
Вже маю таке щастя зі старшою донечкою. Вона ходить на заняття нашого колективу і я бачу, що їй подобається. Це непросто – працювати з власною дитиною, адже маєш відчувати грань між роллю мами і тренера. Хочеться, щоб твоя дитина робила все бездоганно і вимагаєш від неї відповідно більше. А дитина ж у тобі насамперед бачить маму. Тому нам доводиться вдома багато спілкуватися на цю тему – щоб і не ревнувала до інших діток, котрі до тебе горнуться. Вони ж іще такі маленькі, кожного треба і обійняти, і приголубити, похвалити, заспокоїти. Дякувати Богу, моя Ніколетта ставиться до цього з розумінням. І до братика так само не ревнує, навпаки, іноді іще більше непокоїться, дбає про нього.
Як і де ви любите проводити відпустку?
А що таке відпустка? (сміється) Неважливо, де, головне, щоб поруч була сім`я. Найчастіше це парки, природа. Маленька дитина іще не відпускає кудись далеко, не наважуємося поки що на довгі подорожі з ним. Тому якщо і виїжджаємо усі разом на відпочинок, то кудись зовсім не далеко. Відпочинок – це ж не місце, а товариство. Моя родина – це для мене найкращий відпочинок. Та й часу на тривалі поїздки я не маю.
Навіть улітку?
Так, ми займаємося і влітку. Навіть якщо у діток канікули, є ж іще наш дорослий колектив. В цей час більше уваги приділяємо заняттям у шоу-балеті – розробка нових номерів, постановок, підтримка форми. Тому відпочивати, розслаблятися особливо нема коли. Та, якщо чесно, не дуже й хочеться. Можливо, якби була в тому велика потреба, можна було на місяць усе відкласти, і від того справа б не постраждала. Та поки що саме робота дає і наснагу, і сили, сама заряджає батарейки. Тому шкода згаяти такий період у житті, коли іще не втомлюєшся, гориш справою, яку любиш.
Валентина ЖУК, газета «Мукачево Express, ексклюзивно для zakarpatpost.net
