Наречена закарпатського розвідника: “Я старша від тебе на 15 років. Не приїжджай”
— Іван побачив мої фото у “Фейсбуку” і написав: “Ви заміжня? Можна з вами зустрітися?” Не відреагувала, — розповідає жінка. — За півроку захворіла — мала запалення нирок і грижі хребта. Довго лікувалася. Одного дня знову отримала повідомлення від Івана. Спитав, чи можна приїхати в гості. Відповіла: “Я хвора і старша від тебе на 15 років. Не приїжджай”. Він не послухав.
>>> Вподобайте сторінку закарпатської газети «НЕДІЛЯ» у Facebook
Іван їхав до мене із Закарпаття — був тоді у відпустці. На дорогу витратив майже 15 годин. Добирався попутними автомобілями, автобусами і потягом. Кілька днів мене доглядав, а потім запропонував одружитися. Погодилася. Вирішили скористатися послугою “шлюб за добу”, бо Іван невдовзі мав повертатися на службу. Але виявилося, що в нашому місті вона не діє. Та за кілька днів нам зателефонували і запропонували провести виїзне весілля в музеї в Пирогові. Міністерство юстиції якраз підшукувало для цього підходящу пару. Їх зацікавив шлюб військового і волонтерки. За три дні вже гуляли весілля, пише gazeta.ua.
Свято влаштували в українському стилі. Запросили 20 гостей.
— Прийшли наші друзі, волонтери та бійці, — каже Вікторія. — Були мої батьки й сини. З Ваніної рідні не було нікого — вони за кордоном, не встигли повернутися. Весільна церемонія пройшла за обрядом XVIII століття. З Іваном були вбрані в костюми, яким щонайменше 150 років. Замість фати вдягла на голову вінок з польових квітів і трав. Вінчалися в церкві, якій понад 200 років.
Після весілля Іван повернувся на службу.
— За кілька днів під час обстрілу його контузило, — говорить жінка. — Коли лежав у лікарні, у нього виявили проблеми з серцем. За станом здоров’я від служби звільнили. Жити будемо в мене, адже в Кривому Розі працює координаційний центр допомоги учасникам АТО та їхнім сім’ям, який я очолюю.
Для Івана цей шлюб перший. Вікторія раніше була заміжня. Має двох синів: 20-річного Ярослава та Едуарда, 15 років.
