Чому закарпатці стають моржами? Розповідь експерта
Богдан Дикий – керівник обласної організації здорового способу життя, реабілітації та оздоровлення «Закарпатський морж», кандидат наук, доцент Ужгородського національного університету. У його доробку величезна кількість методик відновлення здоров’я та реабілітації, він добре знається на формуванні гармонійної особистості людини за допомогою природних методів.
Він розповів читачам закарпатської газети «НЕДІЛЯ» про моржування, власний шлях до нетрадиційних методів оздоровлення, харчування та власне Водохрещенські купання.
>>> Вподобайте сторінку закарпатської газети «НЕДІЛЯ»
— Історія банальна. У ній немає ніякої містики. Містика почалася, коли я зайнявся загартовуванням. Мене виховували у дусі типового громадянина Радянського Союзу. Отже, до традиційної медицини я відносився дуже позитивно. Аж поки не захворів бронхіальною астмою. Перед тим я певний період жив у Росії. Тож повернувшись додому в Мукачево, звідки я родом, зрозумів, що попереднє життя вплинуло на моє здоров’я не дуже добре. Я тривалий час займався боксом, у мене була перебита перегородка в носі, вибиті зуби. Я багато нервував… Від мене комуністи в Мукачеві дисертацію відбирали. Якби не вони, я вже давно був би доктором технічних наук. І всі ці переживання відобразилися на самопочутті.
Плюс додалися хронічні гайморити через перекривлену перегородку в носі. Після цього я пішов до лікарів. Та нічого не допомагало. Ходив у соляні камери, навіть у Солотвині був, але полегшення наступало на тиждень-два. Кожен день до мене приїжджала «Швидка допомога», медики кололи еуфілін у вену. Це вони можуть підтвердити навіть зараз. Ситуація доходила до того, що в мене почали деформуватися кістки. Я вже й ходити нормально не міг. Та мене порадували, сказали, що переведуть на гормони. Тож я собі згадав маму. А вона була жінкою розумною, з вищою освітою, у Варшаві закінчила інститут фізичної культури, володіла йогою, була майстром спорту з лиж, плавання… Вона мені розповідала про езотерику, йогу, навіть вміла розмовляти з тваринами. Тобто, я виріс у непростій сім’ї. На жаль, мої батьки померли дуже рано. Отже, почав читати йогу й я, знайшов видану першу в Радянському Союзу книгу на цю тему, хоча за подібне в ті часи могли посадити у в’язницю.
Як колишній спортсмен, адже я грав у бокс, футбол, хокей, змушений був провести собі самоосвіту. Розібрався у всіх питаннях, що зараз включає фізіологія, а також у тому, чому наші лікарі досі не вміють лікувати хронічні захворювання. Вдалося мені й дістати англійські підручники, розібратися у дихальних системах, загартовуванні, роботі нервової системи. Також я почав бігати кроси.
— Скільки тоді Вам було років?
— Років 35. Уже був дорослою людиною. А зараз мені вже скоро сімдесятка, точніше – буде 69.
— І біг допоміг покращити самопочуття?
— Так. Але більшість методик є абсолютно неправильними.
— І як вдалося вилікуватися?
— Почав копати ще глибше. Хоча зараз я кандидат наук з фізичної реабілітації. Це мій другий напрямок, перший був радіоінженерія (за фахом я кібернетик). Тепер пишу докторську дисертацію. Тож і зараз розумію, що поступив я правильно, навчившись моржувати, перепробувавши, до речі, різні системи, у тому числі Івановську, й переконався, що то все перенавантаження для організму, у всьому треба дотримуватися міри. Зацікавився й пірамідологією, розібрався з торсійними полями і порозумів, що треба міняти всю ідеологію в медицині. Але в той час вступити на медфак не міг, бо треба було годувати родину, у мене росли двоє дітей.
— А хтось із рідних пішов Вашими стопами?
— З точки зору езотерики – так. Дружина – астролог, син – астролог, нумеролог, дочка – екстрасенс. Але це ще й за генним режимом їм передалося. Вони й моржують коли у них є час, і ходять розпеченим вугіллям. У мене й студенти у Боздоському парку ходять вугіллям і моржують.
