Побори в школі. За що повинні платити батьки?

Звичайно, поборами всі батьки дико роздратовані і обурені. Це набридло. І тому що грошей немає. І тому що це не справа батьків – ремонтувати школи. І тому що взагалі кругом гнітюче становище, і на все зла не вистачає, а школа – єдине місце, де можна душевно виговоритися за весь безлад навколо, пише Новое время.

• УжНУ – серед лідерів українських ВУЗів за показниками Scopus

Так що ж робити з цими проклятими поборами-внесками? Ну, щоб було без роздратувань?

Я відповім так. Мені нещодавно довірили керівництво реформами освіти в окремо взятих локальних районах країни. І якось в одній школі, напередодні важких батьківських зборів, на яких як завжди передбачався збір грошей по 100 грн, я порадив директору змінити формулювання.

• Що сказав Верховний комісар ОБСЄ у справах національних меншин під час візиту на Закарпаття

І ось, вперше в історії цієї школи директор сказав так: не будемо збирати гроші на ремонт даху, вікна, штори, батареї і унітази. Я сам розумію, що це бездонна бочка, і мені самому вже набридло бути постійно в ролі прохача, принижуватися і слухати ваші докори.

Тим паче, будувати і ремонтувати школи повинна держава за бюджетні гроші. А з батьків, якщо і збирати гроші, то тільки на те, що реально додає розуму вашим дітям, що дає ту саму підвищену якість освіти, для чого, власне, ваші діти в школі і вчаться.

І ось вперше директор сказав: “Не будемо збирати гроші на ремонт даху, вікна, штори, батареї й унітази”

І ось, що я думаю, продовжив він. Для того щоб швидко осучаснити навчання, щоб вашим дітям було цікаво, і щоб у них виникла мотивація “учитися вчитися”, потрібно оточити їх тими речами і створити такий освітній простір, щоб він був одночасно і цікавим, і корисним.

Наприклад, що якщо ми замість штор купимо 3D принтер, і вони навчаться на ньому друкувати, а заодно і програмувати? Що якщо ми на дах школи встановимо електричні батареї, щоб не тільки економити електроенергію, а й навчати дітей на цих прикладах фізики та хімії? Що якщо у нас буде пульт для музичних аранжувань? Що якщо ми закупимо нормальні ліки на всілякі екстрені випадки травм? А також тенісні столи.

І щотижня будемо влаштовувати змагання зі спорту, з комп’ютерних ігор, з кмітливості, з уяви, щоб ви щодня самі бачили апгрейд вашої дитини.

І щоб їй хотілося йти до школи і вчитися там. Причому не тільки шкільних предметів! І, може, навіть щоб вона від цього була щасливою, про що ви весь час говорите. А як же бути, якщо держава не може їй забезпечити це щастя?

Скажу по секрету, це я йому порадив «невеликий перебір» з кмітливістю, уявою і тенісом, розуміючи, що ця утопія могла б бути сприйнята з недовірою або знову-таки з роздратуванням. Але тут головне було – поміняти вектор мислення батьків. І перерахувати трохи з надлишком.

Далі директор сказав: «Я розумію, що не все й одразу. Але як ви дивитеся на 3D принтер і фарби?»

Спочатку зависло мовчання, видно, відбувалася складна розумова робота. Але потім один тато встав і небагатослівно сказав: «Це те, що потрібно. Я згоден. Але по 100 грн замало буде. Я даю 300 ».

І тут сталося несподіване. Батьки почали обговорювати не тільки марки і ціни принтерів, але і своїх дітей, яким дійсно, це було б цікаво і корисно. А може, навіть у когось і професія в майбутньому така буде, адже таких фахівців навіть зараз бракує.

Загалом, зібрали 19 000 грн, можна навіть сказати, з ентузіазмом.

Але тут, як часто це буває, встала одна мама і запитала: «Гаразд, розум – це добре, а що з дахом і стадіоном робити будемо?»

А я директора підготував заздалегідь, щоб він оперував правильними словами. І директор відповів: «Я дізнавався. У нашому районі – профіцит бюджету! Тобто, доходи більше витрат. І тепер право нашої громади (і за законом, і по життю! ) – вирішити, куди їх направити. А саме – на шкільний дах і на стадіон. Там грошей вистачить».

І на наступний день весь батьківський комітет попрямував до райради. Натиснули на своїх депутатів, пригрозили, що виключать їхніх власних дітей з цієї ж школи, але депутати не сильно і чинили опір. Проблему було вирішено.

Висновок: Будівництво шкіл і ремонти нехай робить держава. А впровадження нових технологій, предметів, курсів, проектів та кейсів – (поки) частково за рахунок батьків і спонсорів. Головне – запустити процес.

Хоча, зрозуміло, що так можна не скрізь, і когось це теж покоробить.

Просто треба показати і подивитися – як можна домогтися гарного результату, в принципі, початковими невеликими зусиллями.

І якщо справа піде, то у мене є план, як взагалі зняти цей тягар з батьківських плечей і гаманців.

Є й радикальні способи. Організувати дитині хоумскулінг. Толку більше, але і грошей більше, адже там теж усе не безкоштовно. Так, і все треба самим організовувати.

Можна відправити за кордон – там і якість вища, і перспективи приємніші. Теж варіант.

Можна нічого не робити, типу, нехай буде як буде. Але тут на те, що буде щось хороше, шансів небагато.

Можна взагалі поміняти систему освіти і зробити її зручною, і грошово і морально нетравматичною. Це теж можна, подекуди вже роблять.