Чому закарпатські вчителі все частіше б’ють дітей
Можливо, учням просто не вистачає уваги
Протягом останніх двох років у нашій області побільшало випадків рукоприкладства у школах. І мова йде не про те, що учні б’ються між собою, а про те, що до фізичної сили вдаються ті, кого ми завжди вважали сіячами доброго, мудрого, вічного. Тож чому ці гуманні наставники підростаючого покоління працюють із дітьми методами, які аж ніяк не можна назвати педагогічними? Спробуємо розібратись, пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ»
Одразу наголосимо, що для коментарів та роз’яснень ми не зверталися до районних управлінь та до Департаменту освіти й науки ОДА, оскільки чиновники в таких випадках дають на всі питання стандартні шаблонні відповіді, мовляв, ведеться службове розслідування, з’ясовуються обставини. Або взагалі наговорюють на дітей та батьків, вигороджуючи вчителів-кривдників.
Слід зазначити, що в освіті ще з радянських часів існує тенденція замовчувати проблеми. Журналістів, які намагаються докопатися до істини називають мало не ворогами народу, наголошуючи, що вони знижують у очах людей високий статус педагога. Багато хто з директорів шкіл навіть відмовляється спілкуватися з представниками ЗМІ після якихось ексцесів.
Педагогічна етика: вихователька принизила дитину з аутизмом
Виховательку дитячого садка на Закарпатті звинуватили у приниженні дитини з особливими потребами. Скандал став відомим на всю Україну.
Інцидент вдалося записати на телефон мамі одного з малюків. У результаті працівницю ДНЗ звільнили, але вона все одно не вважає себе винною,більше того – хоче поновитись на роботі через суд.
У трирічного Назара легка форма аутизму. Проблема з мовленням у ще одного хлопчика з групи. В іншому дітлахи ні в чому не відрізняються від інших.
«Вони їдять самі, переодягаються, ходять до туалету, – каже одна з вихователів закладу. – Але хлопчики потребують трохи більше уваги».
Батьки віддали Назара у звичний дитсадок, іншого просто у селі немає. Спочатку він знаходився там по кілька годин, а коли почали залишати дитину на цілий день, одній з вихователів це не сподобалося. «У них немає ніякої довідки, вони брешуть нам. Кількість дітей у групі повинна бути 20, а є 30», – зазначила вона.
Жінка-очевидиця увімкнула запис уже після того, як пролунали приниження на адресу
«Вона розмовляла зі мною на підвищених тонах», – запевняє мама Назара. – Переконувала, що залишити на весь день малюка не може через те, що він хворий і німий, тобто дитина не адаптується до інших, назвала його німим, хоча насправді хлопчик розмовляє, щоправда, вади мовлення таки має».
Після скандалу Тетяна пере- стала приводити дитину в садок і запевнила, що вихователька своє невдоволення вихлюпнула не тільки на її сина. Тож разом з мамою іншого ображеного хлопчика написала заяву в поліцію.
Після скарг працівницю з 35-річним стажем звільнили за порушення службових обов’язків. Зустрічатися з журналістами вона відмовилася, але дала коментар у телефонному режимі. «Я ні одну, ні іншу маму не ображала, нічого протизаконного нікому не казала. Взагалі не говорила про тих дітей», – заявила вона.
Юристи пояснюють у посадовій інструкції вихователя дитячого закладу чітко прописано, що до всіх дітей, незалежно від індивідуальних особливостей, має бути однакове ставлення».
«Її прямі обов’язки – це забезпечення повноцінного психічного і фізичного стану дітей, навіть надання психолого-педагогічної допомоги батькам. Проте в даному випадку ні батькам, ні керівництву закладом не потрібно було більше нічого, ніж вибачення і коректна поведінка в перспективі», – підкреслює адвокат Наталія Тричинець.
Утім вибачатися жінка не забажала, а зараз намагається повернутися на роботу через суд. Зокрема, наразі подала вже аж дві позовні заяви щодо звільнення і догани.
Тож як розгортатимуться події далі, чи повернеться вихователька до роботи – стане відомо після вироку суду.
Замість щоденника – чоло дитини
Подія трапилася у селі Вербовець Виноградівсь-кого району. У школі, де працювала 25-річна вчителька математики, з боку керівництва школи її вважали чудовим педагогом.
Однак батьки дівчинки Анабелли були іншої думки. Справа в тому, що під час уроку вчителька намалювала учениці на чолі трійку, оскільки дівчинка заявила, що забула щоденник. «Мені було погано і образливо», – розповіла Анабелла.
Сім’я дівчинки – люди з інвалідністю, але відповідальні, трьох доньок і сина (одна з доньок уже доросла) виховують добре. У хаті завжди чисто, діти забезпечені всім необхідним.
Як повідомила закарпатській газеті «НЕДІЛЯ» мама скривдженої школярки Тамара Нодь, такого приниження родина ще ніколи не відчувала. Жінці дуже прикро, що над дитиною так познущалися…
Сама ж учителька розповіла журналістам каналу СТБ, що так вона «бавилася» з учнями й раніше. «У мене таке вже було. Це все гра. Була ситуація, коли хлопчики забували щоденники і я ставила їм оцінки на лобі», – наголосила вона.
Отже, після того як випадок набув широкого резонансу, у відділі освіти почали традиційне службове розслідування. При цьому коментувати ситуацію на камеру відмовились.
Вчителька вибачилася за свій вчинок і отримала догану. При цьому директор школи намагалася тиснути на батьків, аби вони замовчали і якомога менше спілкувалися з пресою.
Проте Тамара Нодь наполягала на звільненні вчительки. І за допомогою юристів, які зголосилися захищати її в суді, жінка таки домоглася свого.
Набридло терпіти.
Матері вийшли на мітинг проти директора
Днями у селі Верхня Грабівниця Воловецького району місцеві мешканці зібралися на акцію проти очільниці початкової школи. Жінки вимагали звільнити її через те, що, мовляв, вона побила третьокласника Ярослава Пастушенка. Про це газеті «НЕДІЛЯ» повідомив голова правління «Спеціального кон- тролю» Ростислав Бегеш.
Він також оприлюднив відео, на якому чути негативні висловлювання на адресу керівника школи. У руках жінок були плакати з написами: «Геть руки від наших дітей!», «Йдіть битися на ринг» та ін.
«Очільниці освітнього закладу на робочому місці не було,- вона перебувала на лікарняному. У відділі освіти Воловецької РДА за фактом побиття проводять службове розслідування. Начальник відділу Наталія Шутка розповідає, що директор дала пояснення щодо інциденту. Каже, що вона заперечує факт побиття підлітка, мовляв, дитина бігла і випадково наткнулася на її руку. Тим часом у прокуратурі відкрили кримінальне провадження. Директору інкримінують правопорушення, передбачене ч.1 ст.137 КК України (неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей). За такий злочин передбачено покарання у вигляді штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів (до 2210 гривень) або обмеженням волі на термін до 3 років», – наголосив журналіст і громадський активіст.
Тим часом батьки кілька днів не пускали дітей до школи, але навчальний процес врешті-решт було відновлено. Чим закінчиться конфлікт – вирішуватиме суд.
На жаль, аналогічних неприємних фактів багато. Побиття дітей з боку педагогів мали місце і в інших куточках області. А про скільки з них ми ще не знаємо?!
У чому ж причина?
Тож чому так трапляється? На Закарпатті неадекватними стали вчителі, чи все ж до таких дій їх підштовхують самі учні. У будь-якому разі навіть неправильна чи нахабна поведінка дітей не дає педагогам морального права принижувати їх та ображати, а тим більше – бити.
Спочатку поцікавимося думкою вчителів.
«Зараз діти часто стають некерованими, їх не цікавить думка інших, вони не хочуть дотримуватись дисципліни, як кажуть, «качають права», усе знімають на телефони. Загалом гаджети не випускають із рук. Учитись бажання не мають, на уроці не працюють, педагог для них не авторитет. І винні у всьому батьки, які при дітях негативно висловлюються на адресу вчителів. Та що там вчителі. Вони навіть їх же не поважають. Задумайтеся, чому останнім часом поліція Закарпаття щотижня повідомляє про зникнення когось із неповнолітніх. Їх потім знаходять у друзів, знайомих, у інших містах і навіть областях. Чому таке трапляється? Бо рідні не можуть знайти спільну мову з єдиною дитиною. А як це повинен робити вчитель одночасно з тридцятьма у класі? Не кажу, що всі учні погані, але між ними є такі, з якими працювати важко. Звичайно, бити дитину – не вихід, це показує лише слабкість дорослого, але не завжди викладачі є такими вже монстрами, як їх останнім часом змальовують у ЗМІ», – каже вчителька Оксана Прилипко.
А тепер дізнаємося, що з цього приводу думають батьки.
«Якщо людина не любить дітей – їй не місце у школі. За кордоном за фізичне насилля над неповнолітнім дають реальний тюремний термін. У нас же навіть рідко коли звільняють з роботи. Не подобається працювати у школі – значить, потрібно звільнятись, шукати іншу роботу. Ніхто ніде нікого там силою не тримає. Досить згадати випадок у Берегові з десятилітнім хлопчиком. Хто його довів до самогубства? Вчителі, що поставили відміннику погану оцінку? А кого покарали? Нікого! Безкарність і підштовхує до правопорушень. Зараз не радянський час, коли привселюдно можна було дати учневі ляпас, кинути в нього крейдою чи вдарити по пальцях указкою. Тепер діти свідомі і знають свої права. За побиття учнів вчителі мають нести відповідальність. Не ручаюся за себе, що б я зробив, якби мого сина хтось вдарив!» – каже батько семикласника Микола Міллер.
Що скажуть про проблему психолог і правник?
«Подібні ситуації, скоріш за все, трапляються через емоційний стан дитини, яка часто піддається психологічному насильству в сім’ї або в школі, якщо з нею не працюють фахівці і вона не може виявити свої таланти, здібності. Навпаки – учень ще більше засвоює так званий комплекс жертви. Подібні ситуації можуть сформуватися в травматичний досвід, який погіршить їй майбутнє життя. Психологічна підтримка необхідна обом сторонам конфлікту – як дитині, так і вчителю чи директору школи. Потрібно переконувати дітей, що вони мають право на захист, що просити допомоги не соромно, а необхідно!» – каже психолог Яна Рега.
Якщо учня незаслужено образили вчителі, найкраще звернутися до юриста. Тож що порадить правник?
«Передусім батьки повинні написати заяву до поліції. Таке правопорушення в основному можна кваліфікувати як адміністративне. Якщо є факт побиття, треба негайно звернутися в судово-медичний заклад для фіксації травми, визначити, якої вона важкості. І робити це слід зразу, а не через кілька днів, бо тоді довести, що дитину вдарив учитель, а не хтось інший, уже важко. Але, повторюю, поліція повинна зафіксувати порушення, взяти пояснення від усіх сторін конфлікту. Після цього, якщо є постанова суду, можна вже позиватися із вчителем чи навчальним закладом і просити відшкодування моральних (якщо є психологічна травма) чи матеріальних (витрати на лікування) збитків. Без постанови суду також можна просити відшкодування, але після її прийняття простіше, оскільки такий документ є обов’язковим для виконання. До речі, у випадку з дівчинкою, коли вчителька намалювала їй трійку на чолі, є ознаки кримінального злочину, – підкреслив правозахисник Олександр Пересоляк.
І на останок… не слід забувати головне: якщо конфлікт уже трапився – дитину зі школи краще перевести в інший навчальний заклад, бо неодмінно знайдеться хтось із педагогів, хто буде мститись за колегу. І хоча формально дирекції в такій ситуації вигідніше зайняти позицію солідарності з батьками і не ризикувати репутацією учбової установи та власним іміджем, проте неофіційно школа далеко не завжди йде на залагодження конфлікту, прикриває своїх працівників, причому з різних причин.
Марина АЛДОН, газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net
