Вітряки – не міні-ГЕС. Чому все більше закарпатців проти?
Рух проти будівництва вітрової електростанції на полонині Боржава на Закарпатті, схоже, набуває все більшого розмаху.
Ініційований парапланеристами процес підтримали представники гірськолижного курортного бізнесу, екологи, орнітологи, геологи, журналісти. Проти все голосніше, послідовніше та більш аргументовано виступають місцева влада, депутати та мешканці. Спроба ж представника турецького «інвестора» перевести дискусію у площину бізнесової суперечки чи звузити географію значення Боржави до двох районів Закарпаття, утворили ще більший бар’єр нерозуміння. Наростаючий конфлікт вже привернув увагу Закарпатської обласної ради: було утворено спеціальну комісію, яка буде вивчати проблему та готова взяти на себе роль модератора. Після звернень до уряду, народних депутатів та центральних наукових інституцій невдовзі слід очікувати і всеукраїнського розголосу, пише ІА ZIK.
Та наразі позиції незмінні та чітко визначені. Турецькі підприємці прагнуть звести вітрогенератори за будь-яку ціну – на їхньому боці обласна влада та бізнесова доцільність. Борці за збереження Боржави попереджають, що готові на найбільш радикальні кроки, аби не допустити цього. Адже постраждає не лише єдина в Україні база пара- та дельтапланерного спорту міжнародного рівня, але й туризм, екологія, популяція птахів та кажанів. І, що найголовніше, – загалом екосистема Боржави, Карпатського біосферного заповідника та біорізномаїття Європи.
Такі позиції були озвучені та задекларовані під час чергової зустрічі прихильників та противників ВЕС на Боржаві.
Слід відзначити, що друга зустріч вийшла ще більш руйнівною для позиції турецьких забудовників, аніж перша (більше про неї тут). Аргументи представника «інвестора» вже не викликали навіть дискусій, а, в більшості, всезагальний сміх присутніх.
Святослав Жмуцький настільки щиро переконаний у правоті своїх працедавців, що своєю безапеляційною позицією та, часом, безглуздими аргументами зумів швидко налаштувати проти себе аудиторію.
Свою промову він розпочав з обурення позицією журналістів (не в останню чергу, від ІА ZIK). Причому не через брехню чи перекручену інформацію, а через правду про те, що він відмовився називати кінцевих бенефіціарних власників підприємства.
Прибутки та робочі місця – сміх та й годі!
Далі п. Святослав пафосно заявив, що надасть відповідь на питання про прибуток від роботи ВЕС і зробить це у валюті. У результаті, сума у 50 тис. євро в рік, яка буде розділена між двома районами, викликала гомеричний сміх у представників влади, депутатів та мешканців Міжгірського району. Адже приблизно таку ж суму в рік заробляє на туристах та спортсменах один середній готель. Причому у власний бізнес, а не бюджет району. А в загальному за сезон пара-та дельтапланеристи від постійних тренувань, всеукраїнських та міжнародних змагань приносять у бюджет місцевих мешканців близько 1,5 млн грн.
Після заяви про кількість робочих місць всі решту слова представника забудовника мало хто сприймав всерйоз. Йдеться про аж 25 людей, які будуть зайняті в обслуговуванні ВЕС! Трохи більше – при будівництві. Для справедливості, відзначимо, що приблизно така ж кількість працівників зайнята лише у середнього розміру садибі, яких на Міжгірщині – сотні.
Чому на зустрічі були так чисельно присутні представники цього району і чому дані про них наводяться на противагу обіцянок турецької компанії? А тому, що зі встановленням вітряків практично весь їхній бізнес буде зруйновано. Зупиниться проведення міжнародних змагань, перестануть масово їздити туристи, яким не цікавий технопарк – вони прагнуть прогулятись та помилуватись неторканою природою. Кожного тижня на Боржаву піднімаються сотні парапланеристів та дельтапланеристів. Вони приїжджають разом з родиною та друзями та залишаються щонайменше на два-три дні. Вже не кажучи про іноземних туристів, яких приваблюють близькість кордону та унікальна доступність сходження та мандрівки для осіб будь-якого віку. Проживання, харчування, трансфер на гору зі спорядженням, продукти та сувеніри – все це бізнес місцевого населення. І так фактично круглий рік. Тепер люди переконані – вітряки це все зруйнують.
Окрім парапланеристів та представників місцевого бізнесу на зустрічі був присутній також керівник масштабного проекту гірськолижного комплексу. Він однозначно заявив, що зона безпеки значної частини ВЕС потрапляє на територію курорту, що суперечить законодавству. Тому їхня компанія вимагає змінити проект розміщення вітряків, інакше готова позиватися до суду. Також він заявив, що для розуміння обсягу залучення відпочивальників, розвитку інфраструктури та створення робочих місць треба глянути на Буковель – жодного вітряка, мільйони туристів та тисячі залучених робітників. Вже не кажучи про неспівмірні з «копійками» від ВЕС, прибутки.
Натомість, як доказ цілком прийнятного співіснування лижників та вітряків, забудовники представили декілька фото та відео, начебто, з Ліллехамера, де видно засніжену дорогу між вітряками. Правда, ані лижників, ані хоча б лижної траси там не було. Натомість в камери раз-у-раз потрапляли снігові мотоцикли. Ще прикладом синергії двох процесів вони наводили олімпійську трасу у Південній Кореї, що викликало дружнє обурення. Адже у трансляціях з ігор чітко помітно, що траси та вітряки розташовані на зовсім різних гірських хребтах.
Онур-2, або як маловідома турецька компанія захоплює ринок вітроенергетики Західної України
Також, вже після другої зустрічі, подив викликає позиція «інвестора», який не представив, як доказ своєї спроможності та досвіду, жоден реалізований проект вітрової електростанції. Можливо, такий підхід ґрунтується на тій же позиції, що і представлення бенефіціарного власника – мовляв, шукайте самі. Ми й не полінувались. Колеги ІА ZIK у Туреччині промоніторили дані про компанію та повідомили, що підписант угоди з Закарпатською ОДА Акціонерне товариство «Enisolar Energi» є невеликою фірмою, яка спеціалізується на встановленні малопотужних сонячних електростанцій та веж для вимірювання сили вітру – і жодної вітрової електростанції. Жодної!
Все тому, що у Туреччині великі електростанції будують лише державні компанії. Тому приватним фірмам доводиться займатися лише дрібними проектами або шукати вихід на міжнародні ринки. Таким чино «Enisolar Energi» намагається потрапити у Грузію, Болгарію та Україну.
Виявляється у нас це вже другий проект турецької компанії. Перший – від імені компанії «Атлас Глобал Енерджи», вони розпочали реалізовувати ще у 2016 році поблизу села Опорець у Сколівському районі, який межує, до речі, з Закарпаттям.
Як повідомив з цього приводу директор департаменту паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Львівської ОДА Михайло Мельник, проект успішно просувається. Пройдено громадські слухання, підготовлено практично усі документи, і на кінець цього року компанія має намір розпочати будівництво.
Як свідчать фото з зустрічі у стінах ЛОДА, його започатковували ті ж люди, що й зараз займаються ВЕС на Боржаві – Святослав Жмуцький та Шмігельський.
Слід зазначити, що прихід на ринок України маловідомої невеликої турецької компанії дуже нагадує історію з появою фірми «Онур», яка виникла на теренах Львівщини нізвідки напередодні Євро-2012, а зараз стала одним з гігантів дорогоремонтної галузі.
Як свідчать плани української влади, вже найближчим часом на Західній Україні має з’явитися близько 10 вітрових електростанцій. Одна з них була відкрита восени минулого року на Старосамбірщині.
Та про досвід турецької компанії, інші проекти та плани на майбутнє пан Жмуцький мовчить. Це й не дивно, адже жодної вітрової електростанції вони до того часу, виглядає, не побудували! Принаймні, ні в Туреччині, ні в Україні про це не відомо.
Противники вітряків на Боржаві під час зустрічі в один голос заявляли, що вони є прихильниками зеленої енергетики й не мають нічого проти побудови вітрових електростанцій у місцях, де вони не псують віковічну красу природи та не руйнують унікальне середовище для спорту, туризму та рекреації.
Думку людей врешті почули закарпатські депутати, а от Г. Москаль – ні
В гості до Львова, де відбувалась зустріч, приїхав представник депутатського корпусу Закарпатської облради Андрій Шекета. Він повідомив, що якраз напередодні було створено комісію, у яку увійшли шестеро народних обранців.
Це представники різних політичних сил та районів області. Своїм завданням вони ставлять глибоко та ґрунтовно вивчити проблему, почути голоси усіх зацікавлених сторін та прийняти виважений висновок, який, по суті, буде позицією всієї громади Закарпаття.
Пізніше голова ТКК додатково розповів про створення комісії та плани її роботи у своєму дописі у Фейсбук:
Значно менш відкритою для обміну думка виявилась Закарпатська облдержадміністрація. Її голова Геннадій Москаль відмовився навіть зустрітися з парапланеристами. Про це на своїй Фейсбук-сторінці повідомив гід-екскурсовод Орест Когут:
«Геннадій Москаль сьогодні офіційно через свого прес-секретаря відмовив спортсменам-парапланеристам в зустрічі по темі вітряків на Боржаві. Також сказав що в ситуацію втручатися не збирається.
Тобто, підтримує інвесторів…
Дякую Вам, щодо розвитку туризму на Воловеччині…
Ліс там геть порубали… Рекультивація по-моцкальському – вітряками… Браво!»
Не надто багатослівними були у Закарпатській ОДА, відповідаючи на інформаційний запит ІА ZIK. З 15 пунктів нам було надано відповідь ледве на половину питань. Та, все ж, дещо дізнатись вдалося:
В ОДА хребет Боржава в районі гори Гимба, як перспективний для розвитку вітроенергетики, визначили ще у 2013 році;
У грудні 2016 року (водночас з майданчиком на Сколівщині, про який йшлося вище) турецькі «інвестори» тільки під іншим іменем – «Ensolar Energi», на зустрічі в ОДА висловили бажання будувати ВЕС на полонині Боржава;
У січні 2017 року було створено ТОВ «Атлас Воловець Енерджі» та підписано Меморандум про співробітництво, який передбачає будівництво електростанцій;
Орієнтовна сума інвестицій становить майже 100 млн євро, які будуть залучатися з кредитних ліній ЄБРР. Потужність ВЕС становить 120 МВт. Початок будівництва заплановано на кінець 2018-початок 2019 років;
«Інвестор» «бере на себе зобов’язання щодо покращення соціальної інфраструктури шляхом надання інвестицій після введення в експлуатацію ВЕС… та участі у розвитку соціальної інфраструктури на окремо погоджених сторонами умовах» – отак нічого конкретного і зрозумілого;
Обіцяють створити робочі місця – оті 25 працівників, про які вже згадували раніше, плюс будівельники.
Слід зазначити, що отих 100 млн євро інвестицій насправді не внесок у розвиток регіону, а фінансування засобів виробництва, які, до того ж, перебувають у повній власності іноземної компанії та приносять їй прибутки.
Ще ряд запитань були залишені без відповіді. Зокрема, не надана інформація:
що чимало громад виступають категорично проти проекту;
щодо досвіду компанії у галузі будівництва ВЕС за кордоном та в Україні;
чи надано «інвесторами» усі погодження та висновки профільних установ. Зокрема, щодо впливу на екологію;
чи надано фінансові гарантії щодо реалізації проекту та від яких кредитних інституцій;
хто буде підрядником будівництва та монтування вітряків (українські чи закордонні фахівці).
З метою з’ясування моментів, на які не було отримано відповідь, надсилаємо повторний запит у Закарпатську ОДА.
Бонус для Ахметова
Ще один аргумент представників турецької компанії, який не витримує критики є те, що Закарпаття відчуває суттєвий брак електроенергії. Насправді, область належить до т.зв. острова Бурштинської ТЕС (БуТЕС), яка виробляє значний надлишок енергії, яка, відтак, експортується за кордон.
Таким чином продукт Боржавської ВЕС буде потрапляти у мережу енергоострова БуТЕС, який відокремлений від загальної української мережі. За нього держава буде платити, значно вищий від звичайного, «зелений» тариф, а в той час власники електростанції у Бурштині зможуть продавати більше енергії за кордон за європейськими цінами.
І хто на цьому заробляє? Держава? Зовсім ні! Держава буде платити туркам, а надлишок енергії буде експортувати Рінат Ахметов, який і є власником БуТЕС.
Де в цьому контексті держава? Де Закарпатська область? Та ні ж – зароблять 50 тис. євро в рік на два райони. Виглядає, що все.
А про справжніх господарів Бурштинської ТЕС та їхні методи роботи тут.
Захистимо братів наших менших
Та найбільш цинічним з усіх аргументів на захист ВЕС з уст Святослава Жмуцького пролунав тоді, коли йшлося про непоправну шкоду, яку завдадуть вітряки для птахів та летючих мишей. Для нього ці істоти – лише статистичне число. Декілька тисяч в рік – не проблема. Адже, за його словами, приблизно така ж кількість гине від інших техногенних факторів, а також від котів і автомобілів!!!
Та з таким брутальним нехтуванням долею птахів та рукокрилих (кажанів) абсолютно не згодні орнітологи. Ось як прокоментувала їх позицію еколог Оксана Станкевич-Волосянчук: «Саме при старті, набираючи висоту на тепловому потоці, птахи ризикують потрапити в січкарню лопатей. Для кажанів вітряки взагалі є тотальною небезпекою, бо розріджене повітря у зоні турбулентності спричиняє у них інсульт».
Найбільш вразливими птахи стають у період міграції, шляхи якої проходять через полонини. А всі рукокрилі, що проживають на Боржаві, є червонокнижними!
До слова, приблизно така ж доля може чекати і парапланеристів, які літають за цим же принципом, от лише не мають крил, щоби отримати хоч якийсь шанс для порятунку.
Відтак у суботу, 24 лютого, фахівці орнітологи та екологи зібралися на термінову зустріч. На ній, окрім ключових галузевих наукових інституцій, були й представники з Мелітополя, які взялись робити «потрібне» дослідження для турецької компанії.
Як зазначив у коментарі ІА ZIK один з учасників зустрічі, усі присутні маститі науковці однозначно висловились про те, що вітряки на Боржаві смертельно небезпечні для птахів, а особливо кажанів, чиї міграційні маршрути проходять через полонину, а сприятливі повітряні потоки дозволяють тут набирати їм висоту для подальшого руху.
Також вони чітко дали зрозуміти колегам з Мелітополя про те, що у разі, однозначно неправдивого висновку на користь ВЕС на Боржаві, уся наукова спільнота виступить проти цього та змусить відкоригувати його.
Технопарк на Боржаві зруйнує унікальні субальпійські луки та зарослі чорниць
Не вдалося присутнім на зустрічі також почути однозначну відповідь про те, як будуть доставлятись на полонину величезні конструкції та тисячі тонн цементу (один вітряк разом з фундаментом важить приблизно 400 тонн!!!). Почувши репліку про дороги з гравію, зал вибухнув дружнім реготом. Місцеві мешканці навперебій запевнили, що така дорога не переживе літньої зливи, вже не кажучи про весняне танення снігів.
Натомість інженери, яки були присутні на обговоренні, заявили, що для такої маси вантажу та великих негабаритних конструкцій потрібні щонайменше бетоновані дороги та серпантинні нерізкі підйоми. Що це означає для доволі вузької на хребті та суцільно зарослої чорницею Боржави? Це значить, що буде прокладено дороги у декілька рядів на схилі (заплановано – дворядні дороги, шириною 6 метрів), а ґрунт буде зсунутий вниз по схилу. Відповідно, буде засипано та назавжди втрачено чорничники. Люди позбудуться одного з основних джерел прибутку, а ґрунт – потужної кореневої системи, яка утримує сніг та вологу, а також кріпить землю до кам’яної основи гір. Таким чином, вже через декілька років він зсунеться донизу, оголивши камені. Цю апокаліптичну картину доповнить порепаний серпантином хребет – відтак з зелених полонин залишаться хіба спомини та голі камені. Зате з вітряками!
Щоб вивезти на хребет увесь матеріал для фундаменту, треба зробити близько 16 тис. ходок двадцятитонними вантажівками – такого навантаження хребет не витримає!
До того ж між вітряками буде прокладено на глибині 2 метрів потужний кабель. Можна лише уявити собі, яким чином у каменистому ґрунті буде прокладатись така траншея. Вже не кажучи про те, яке електромагнітне випромінювання будуть давати кілометри кабелю. Як свідчить закордонний досвід – у цих місцях рослинність повністю відсутня.
Забудовник обіцяє провести рекультивацію та наново засадити чорниці. Така репліка змусила науковців-ботаніків вхопитись за животи, адже дикоростуча чорниця є дуже примхливою для вегетації. Таким чином її слід було б висаджувати вручну – кущик за кущиком!
Як зазначила доктор геологічних наук Катерина Деревська, на Боржаві в принципі не можна нічого будувати, через те, що це охоронна зона міжнародного значення (Смарагдова мережа Європи). Плюс вітряки матимуть вплив на Карпатський біосферний заповідник. Також є аргументи з т.з. гідрогеології (вплив на Шипіт та річки). Багато з них можуть взагалі зникнути і вийти на поверхню у зовсім інших, часом непередбачуваних та небезпечних, місцях.
Забудовники мають вибачитись і піти з Боржави
Усі противники вітряків усвідомлюють: щоби зупинити такий масштабний проект на такій пізній стадії, потрібні дуже вагомі аргументи фахівців, висновки інституцій на центральному рівні та голос місцевого бізнесу та громадянського суспільства.
Наразі однозначно проти виступають практично усі науковці, пов’язані з природою. З їхнього боку зараз максимально швидко готуються усі необхідні обґрунтовані наукові висновки. Ми не знайшли жодного фахівця, який би в коментарях аргументовано не зазначив: від вітряків на Боржаві лише шкода природі та унікальному ландшафту.
Про унікальність для розвитку спорту свої висновки вже підготували парапланеристи та дельтапланеристи. Їх підтримали колеги з усієї України та з-за кордону. Боржава – унікальний для нашої держави та найближче і найбільш доступне для кількох сусідніх країн місце для польотів міжнародного рівня.
Щодо пересторог для розвитку гірськолижного відпочинку та туризму загалом, вже в один голос заявили представники великого, середнього та малого бізнесу регіону.
Саме ці висновки та звернення ляжуть в основу подальшого звернення у Міністерство екології, Міністерство молоді та спорту, в Уряд загалом. Тепер і на центральному рівні мають зрозуміти, що співвідношення шкоди та користі від вітряків на Боржаві неспівмірне. Знищивши унікальне місце для міжнародних змагань з парапланерного, а, в подальшому, і гірськолижного спорту, унікальний осередок туризму та рекреації, унікальний природний об’єкт, ми отримуємо декілька кіловат електроенергії, які можна з таким самим успіхом отримати в іншому місці.
Тому, як висловився під всезагальне схвалення, ініціатор акції «Порятуй Боржаву» Андрій Когут: «Забудовник повинен вибачитись перед людьми і піти з Боржави». Компромісу не буде!
P. S. Вже, коли матеріал був готовий, стало відомо, що турецька компанія не встигла підготувати обов’язкове у таких випадках «Обстеження впливу на навколишнє середовище (ОВНС)» за старими, спрощеними правилами. Відтак зараз їм доведеться проходити цю процедуру (ОВД) у нових умовах, які стали значно складнішими. А враховуючи великий суспільний резонанс та реальні докази катастрофічної шкоди для дозвілля, мало профільних чиновників та науковців погодяться поставить свій підпис під таким сумнівним проектом.
Богдан Білан
