Вражаючий, романтичний і оповитий легендами. Яким бачать Паланок кияни?

• Бізнес очікують нові правила: що зміниться через боротьбу з бідністю

Мукачівський замок – найвідоміший серед пам’яток архітектури Закарпаття. Туристи кажуть, що це також і один з найбільш красивих замків України. І справді: будівля замку збереглася значно краще, ніж багато подібних об’єктів в інших областях,  пише gazeta.uа.

Мукачівський замок включають практично в усі путівники по Закарпаттю і радять відвідати його, якщо ви завітали у Мукачеве хоча б на один день.

До замку доволі зручно добиратися: по місту курсує багато автобусів і маршруток, які регулярно возять пасажирів до пункту призначення. Щоправда, потім треба буде доволі немало пройти, піднімаючись дорогою до самого замку, адже знаходиться він на високому пагорбі.

Замок Паланок овіяний безліччю легенд і таємничих історій. Одна із легенд розповідає, що гора під замком була насипна людьми вручну. Ті люди, що працювали, терпіли тяжкі муки. Звідки нібито й походить назва міста – Мукачеве. Втім, це лише легенда, бо у краєзнавців-науковців є інші, більш точні версії походження назви міста. А насправді гора, на якій знаходиться замок – природня.

Точну дату спорудження самого замку Паланок визначити доволі важко: окремі його частини зводили в різні роки і навіть в різні епохи. У 1290 році замок згадується як володіння угорського короля. Згодом у Закарпаття з Поділля переселився князь Федір Коріатович. Йому угорський король віддав у володіння Мукачево і прилеглі території. Саме подільському князеві Коріатовичу народний переказ і приписує спорудження кам’яного замка. Потім замок змінив ще багато власників.

Майже кожен володар замку додавав до зовнішнього вигляду щось своє. Так, були добудовані додаткові оборонні вежі, розширені і поглиблені рови, зміцнені стіни і бастіони. Зараз у дворі замку є пам’ятник його засновнику – Федору Коріатовичу.

Багато легенд пов’язано із криницею замку Паланок. Кажуть, коли криницю копали, то вода все ніяк не з’являлася, а стіни обсипалися. Тоді Федір Корятович впав у розпач і навіть уклав угоду із самим чортом: за мішок золота чорт мав наповнити колодязь водою. Та князь зміг його перехитрити: поклав з казни лише кілька останніх золотих монет. Мішечок повний, умови виконані. У колодязі врешті з’явилася вода. Та чорт розізлився, кинувшись на дно колодязя. Кажуть, із тої пори щоночі з колодязя чути шурхіт. Зараз воли у колодязі немає, проте цю та інші легенди досі розповідають місцеві гіди.