Беззахисного діда зв’язали металевим дротом, а рот затулили штанами
Закарпатського пенсіонера катували троє молодиків, вимагаючи грошей та золото
«Допоможіть!» – кричав подумки старенький дідусь із зв’язаними руками й ногами та кляпом у роті. Але його ніхто не чув. Тієї ночі його не просто пограбували троє молодиків, а жорстоко побили. Дмитро Юрик дякував Богу за те, що хоча б залишився живим. «Ще б хтось звільнив мене від цих дротів та викликав «Швидку!» – думав пенсіонер з надією на порятунок, пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ».
А грабіжники тим часом спокійнісінько прямували додому і ділилися враженнями від свого візиту до діда.
«Давай деньги, золото!»
Саме з таким закликом увірвалися до помешкання мешканця села Іванівці, що на Мукачівщині, троє молодиків.
Було вже за північ і дідусь готувався до сну. Як раптом побачив, що у його будинку з’явилися непрохані гості.
Привів їх Микола Лендєл, циган із сусіднього села, який мав родину, двох дітей і досвід перебування у місцях позбавлення волі. Про старого йому розповів колишній однокамерник, зазначивши, що дід хоче продати хату. Тож молодик виявив бажання її придбати, але перед тим вирішив обікрасти господаря.
За словами Василя, якось після їхнього звільнення до нього в гості навідався Микола. Він просив показати будинок, який нібито збирався купити. Чоловік, нічого не підозрюючи, сів у автомобіль і повіз знайомого на оглядини.
А вже згодом Микола підібрав собі двох молодих спільників і відправився втілювати у життя свої потаємні бажання.
Металобрухт у чужій хаті?
Того вечора, як пояснив на суді Віктор Міллер, він мав намір зателефонувати своїй дівчині, однак на рахунку мобільного телефону не було коштів, тому він прийшов до будинку знайомого і попросив винести йому мобільний. Здійснивши дзвінок, телефон не повернув, а вийшов із ним на вулицю, де зустрів Павла Томишина, який запропонував разом вирушити на пошуки металобрухту. Віктор погодився.
«Ми взяли запальнички, на яких були ліхтарики, оскільки вже стемніло та вирушили на велосипедах до Іванівців де, провівши в пошуках заліза на території розміщеної в селі покинутої ферми близько 30 хвилин та зголоднівши, вирішили зайти до хати, що розміщувалася неподалік, на окраїні села, щоб поїсти», – запевняв суддів Віктор. – Враховуючи, що двір діда Дмитра не було огороджено парканом і в нього не було собаки, до оселі вдалося підійти непоміченими, а там, вийнявши скло з вікна, що розміщувалося впритул до вхідних дверей, відчинити їх».
Проте про справжні мотиви візиту до старенького обидва закарпатські металошукачі чомусь говорити не хотіли.
Рот затулили штанами
Насправді спільники свідомо йшли на злочин, бо думали, що пенсіонер є багатієм.
Було за північ. Віктор та Микола, забігши до кімнати, побачили діда і напали на нього.
«Я в той час був у літній кухні, де проживаю. Умить почув чиїсь голоси. Вирішив подивитися, хто то, – розповів Дмитро Юрик. – Підійшовши до дверей, раптово отримав удар по обличчю та в груди. Відтак мене повалили на ліжко, один з нападників сів мені на груди та наказав: «Говори! Где деньги, золото», при цьому другий тримав за ноги, а третій взяв шнур та відірвав провід від праски, а потім підійшов до них і вони зв’язали мені руки та ноги».
Після цього нічні візитери почали катувати діда, вивідуючи в нього, де сховок із грошима. Сподіваючись зірвати великий куш, грабіжники були нещадними, били його щосили.
Щоб залишитись живим, старенький розповів, що тримає останні кошти у великому будинку, повідомив, де знаходиться ключ.
Відтак Микола та Віктор залишили Петра на сторожі, щоб він наглядав за господарем, а самі вирушили на пошуки скарбу.
Як зізнався їм переляканий ґазда, на стіні мала висіти картина, за якою він тримав заощадження. Вказане місце знайшли швидко, але на їхній подив, там було всього 4700 гривень.
Злодії не повірили своїм очам, тому обнишпорили всю оселю у надії знайти справді серйозні гроші. Та їх не було. Ні коштовностей, ні дорогої техніки Дмитро Юрик не мав. Та й логічно, як їх міг придбати старенький, якщо жив із однієї пенсії. Але про всяк випадок старенький зберігав вдома свої дві золоті коронки, які залишились на згадку після втрати зубів. Він думав, що продасть метал, якщо зовсім не матиме грошей. Проте не судилося.
Поки товариші шукали гроші, Петро випитав у діда про золото. Зацькований злодіями старий одразу ж повідомив, де знаходяться коронки.
Тож хлопець задля безпеки зав’язав хазяїну обличчя штанами. Ними ж затулили йому і рота, аби той не кричав, коли вони підуть.
«Я чув, як двоє з бандитів подалися до основного будинку. Третій весь час знаходився біля мене. Чув, як він знімав кришку зі столу, під яким були коронки. Через деякий час усі пішли. І я залишився один. Трусився від страху, боявся, щоб вони не повернулися, боліло все тіло», – з гіркотою згадував дід Дмитро.
А тим часом грабіжники дорогою додому поділили між собою вкрадені гроші. Але Петро про знайдені коронки не сказав їм нічого.
Якби знали, що грошей немає, не йшли б до старого
І з «дротяного полону» Дмитра Юрика звільнили аж вранці. Сусіди викликали лікарів. Медики виявили в нього численні синці на голові та забої на тілі.
Петро ж домовився зі знайомою, аби вона здала коронки у ломбард у Мукачеві. Сам іти не хотів, аби не ризикувати. На гачок поліціянтів потрапляти йому дуже не хотілось. Проте ховатись від них довго також не вдалося. На слід грабіжників правоохоронці вийшли дуже швидко. Усіх трьох затримали.
На суді Віктор та Петро вину заперечували, казали, що освідчення вони давали під тиском працівників поліції. Проте їхню причетність до пограбування було повністю доведено. А Микола зізнався, що якби знав, що господар тієї хати такий старий та настільки бідний, ніколи б його не грабував. У вчиненому він каявся, але знав, що час повернути назад не можна.
Тож його було засуджено до шести, Віктора – до п’яти, а Петра – до чотирьох років позбавлення волі. А діду Дмитру злодії повністю відшкодували усі збитки.
P.S. Імена всіх дійових осіб у матеріалі замінено.
Сергій ОРОС, газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net
