Site icon zakarpatpost.net

АНОНС. Чому закарпатські діти втікають із дому

Протягом минулого року правоохоронці розшукали більше 200 неповнолітніх

«За що на мою голову така кара, як ти?», «Дивися, сусідка яка розумна, а ти їй у  п’яти не годишся», «Краще б я не народжувала тебе. Не дитина, а ходяче нещастя!» На жаль, такі та іще й гірші докори не раз можна почути з вуст дорослих. Таким чином вони нібито виховують своїх синів і доньок, намагаються настановити їх на шлях… ні, не істини, а своїх власних вподобань. Закарпатці намагаються або виховувати дітей у такій суворості, що без дозволу напівдорослим підліткам й кроку ступити не можна, бо то, мовляв, гріх, або взагалі не займаються ними. Такі крайнощі часто  призводять до конфліктів. Але чому після сварок юнаки та дівчата ідуть з дому? Куди? Для чого? – пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ».

Сумна статистика

Щоб дізнатися, скільки ж юних закарпатців подалися з дому світ за очі щастя шукати, ми звернулися до Головного управління поліції в Закарпатській області.

«Протягом 2017 року правоохоронці розслідували 204 справи, що стосувалися зникнення 218 дітей. Всі вони завершилися успішно, кожного неповнолітнього знайшли та повернули рідним чи в заклади опіки. У всіх випадках закарпатські ювенали провели роботу з дітьми, з’ясували причини їх відсутності, вивчили умови, в яких вони живуть, – розповіла речниця Закарпатської поліції Тетяна Щоголєва.

Крім того, за словами начальника сектора ювенальної превенції Андрія Курти, порівняно з позаминулим роком кількість подібних звернень зросла.

«Це не оз- начає, що діти почали тікати з дому частіше. Це лише показник того, що батьки стали відповідальнішими у цьому питанні, – заявив він. – Раніше доволі часто дорослі починали пошуки самотужки і це зводилося до розшуку дитини у вузькому колі знайомих чи в межах населеного пункту. У таких випадках знайти маленьких втікачів було значно тяжче. Тепер ситуація змінилися, на «102» телефонують одразу, коли переривається зв’язок з дитиною і дорослі не знають її місцезнаходження. Це правильна поведінка, адже пошуки поліцейськими передбачають використання усіх можливостей правоохоронних органів в повній мірі, а за потреби – поширення орієнтування по всій країні. Завдяки таким позитивним тенденціям поліція тепер витрачає на пошук однієї дитини в середньому кілька годин, рідше – добу. Поодинокими були випадки більш довготривалого розшуку».

Як зауважила Тетяна Щоголєва, найчастіше втікають із дому підлітки віком 13-17 років. Щодо географії втеч, то поліція не може їх згрупувати, адже прикрі інциденти трапляються в кожному районі.

«Деякі батьки, які турбуються про дітей, телефонують нам одразу, як їхні сини та доньки не виходять на зв’язок. Часто діти просто затримуються у школі або у друзів. Але поліція негайно приступає до пошуків. Із іншого боку у неблагополучних сім’ях чи в родинах, які перебувають на обліку у соціальних служб, часто зникнення дитини одразу навіть не помічають, тож шукати її починають на другу-третю добу після зникнення, а то й пізніше. Знайти таких втікачів поліції вже важче», – наголосила вона.

Куди йдуть діти-гастролери? Чому деякі матері не дбають про дітей? Чому дівчатам не сидиться вдома і вони вирушають на пошуки кохання?

Про це та багато-багато іншого читайте у свіжому номері закарпатської газети «НЕДІЛЯ».

Купуйте свіжий номер газети «НЕДІЛЯ» у кіосках або передплачуйте на своїй пошті!

У продажу із 2 березня.

zakarpatpost.net

Exit mobile version