Наші в Англії: 3800 гривень за комуналку, декрет шість місяців та найдорожчі бутики світу
Відома українська журналістка, письменниця і перекладачка Світлана Пиркало, вже 16 років живе в Сполученому Королівстві Великобританії та Північної Ірландії, розповіла про те, скільки англійці платять за комунальні послуги і чому вони не бояться захворіти. Про це пишцть «ФАКТИ».
Свою кар’єру в Великобританії Світлана починала продюсером української редакції радіостанції Бі-бі-сі. Але з тих пір як редакцію, що віщає з Лондона, скоротили з економічних міркувань, залишивши тільки веб-сайт, Світлана змінила напрямок діяльності. І ось вже більше десяти років працює в Європейському банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), де зараз обіймає посаду провідного радника управління зовнішніх і внутрішніх зв’язків по Східній Європі. Одночасно продовжує навчання в Кембриджському університеті, вивчаючи міжнародну дипломатію та фінанси.
Нещодавно Світлана Пиркало прилітала в Україну у службових справах. Про зустріч ми домовилися заздалегідь. Нам було про що поговорити, адже я пам’ятаю Світлану школяркою, яка мріяла про журналістику і приносила до редакції обласної молодіжної газети свої замітки.
– Свєто, а журналістського диплома ти так і не отримала…
– У випускному класі я перемогла у всеукраїнській олімпіаді з української мови та отримала право вступати на філологічний факультет будь-якого вузу без іспитів, тому і скористалася цим. Вибрала Київський університет імені Шевченка. Будучи студенткою, серйозно захоплювалася мовознавством, навіть склала «Перший словник українського молодіжного сленгу». Але викладачем мови не працювала жодного дня. Починала в секретаріаті Народного Руху України. Потім був журнал «Єва» та телеканал «1 + 1». Загалом, журналістика перемогла.
– А як опинилася в Бі-бі-сі?
– Одного разу хтось із друзів звернув мою увагу на газетне оголошення про набір журналістів до української редакції радіостанції. «А чому б і ні?» – подумала я і відправилася на конкурс.
– Ти добре знала англійську мову?
– Ще в шостому класі заявила татові з мамою, що хочу займатися з репетитором. Це була середина вісімдесятих років, послуги викладачів коштували не так дорого, як зараз. Батьки – лікарі – могли дозволити собі виділити гроші на мою додаткову освіту. Нашу невелику групу навчав гарний репетитор – брюнет з блакитними очима. У нього була рідкісна на ті часи річ – відеоплеєр. Нам було дуже цікаво дивитися мультики англійською мовою і переводити їх, розбирати за словами пісні Майкла Джексона … Загалом, я добре читала, писала і говорила англійською. Але маючи великий словниковий запас, легко розмірковуючи про політичну обстановку в світі або про тероризм, я не знала елементарних побутових речей. Наприклад, як буде англійською «сковорідка», «каструля» … І досі, до речі, розмовляю з помітним акцентом. Як кажуть, можна Галю вивезти з села, а ось село з Галі вивезти не можна.
– Чула, що у тебе в Лондоні є навіть власний город.
– Так, є дача поруч з будинком, п’ять соток землі. Одного разу до мене в гості прилітала наша землячка журналістка Ольга Герасим’юк, так ми разом картоплю садили. Багато подружок з України люблять возитися на моєму городі. У мене росте багато слив, яблуні, вирощую помідори, огірки, топінамбур. Урожай закочував на зиму. Особливо добре виходить соус ткемалі зі слив.
Корінні англійці теж роблять заготовки, у них дуже популярні варення. А на землі працює в основному інтелігенція, хоча спочатку (з ХІХ століття) земельні наділи держава виділяла лише представникам робочих станів, щоб вони могли себе прогодувати. Але зараз робочим простіше харчуватися у фастфудах, а петрушку вирощують в основному люди розумової праці.
– Про консервативність британців і про те, що їх економність іноді межує зі скнарістю, всім відомо. Тобі складно було «вписуватися» в ці традиції?
– О, пам’ятаю свою першу зиму в Лондоні! Я знімала кімнату в квартирі дуже загартованого, відповідно всім старим жителя Туманного Альбіону, господаря. Для них взимку температура в приміщенні 15-17 градусів тепла – норма. А я, звичайно, тремтіла, хоч і натягала на себе два светри. «Так одягни третій і не тремти», – радив мені господар. При цьому сам був одягнений легко. Тепер я підтримую температуру в своїй квартирі не більше 18 градусів і відчуваю себе чудово. А дівчина з України, якій зараз надаю житло, не знімає в квартирі шапку. Правда, вимикає за мною світло. Я, навпаки, стала погано переносити спеку. В Україні досі не навчилися економити тепло – мені жарко в будь-якому приміщенні.
– Десь читала, що англійці оплачують тепло спеціальними картками, які вставляються в лічильник. Вставив – пішло тепло, нагрівся – вийняв, подача тепла припинилася. А немає грошей на картці – житло не обігрівається. Я мрію, щоб таке якомога швидше було можливо в Україні. Особливо, коли отримую платіжки за опалення своєї трикімнатної квартири, цифри в яких наближаються до трьох тисяч гривень …
– Ця система діє для найбідніших верств населення, можна сказати, для одиниць. Для них, до речі, передбачена і субсидія, але зовсім мізерна. А подача тепла в оселі регулюється індивідуально. Я, наприклад, живу в старовинному вікторіанському будинку, розділеному на сім квартир, і у кожного з нас є індивідуальні лічильники. В Україні таке неможливо, оскільки в старих будинках вертикальна розводка, що не дозволяє вести облік подачі тепла в кожну квартиру. Я не знаю, як технічно можна змінити цю систему, але втрати тепла при існуючому стані величезні.
– Скільки британці платять за комунальні послуги?
– Близько ста фунтів стерлінгів (приблизно 3800 гривень), що становить близько п’яти відсотків від місячного доходу (в середньому на руки тут отримують 1700-1800 фунтів, що є непоганим заробітком). Це ціна води, світла і газу.
– Але це ж дрібниці порівняно з тим, що віддають за «комуналку» українці!
– Вартість енергоресурсів висока в усьому світі, і на планеті дуже гостро стоїть питання розвитку альтернативних джерел отримання енергії, впровадження енергозберігаючих технологій. Саме цей напрямок, до речі, є одним з ключових, на які виділяє кредити Європейський банк реконструкції і розвитку. І мені дуже приємно, що в кінці минулого року для Кременчука Полтавської області була відкрита кредитна лінія на 9 мільйонів євро. Ці кошти підуть на ізоляцію та утеплення 120 об’єктів соціального сектора (дитячі садки, школи, лікарні). У нинішньому році під цю програму передбачено виділення банком близько 100 мільйонів євро кредитів для всієї України.
– Обнадійлива інформація. Цікаво, а що зроблено в цьому напрямку в Британії?
– З недавніх пір уряд Сполученого Королівства почало будувати вітряні електростанції на море, щоб раціонально використовувати землю. Консервативні британці, які живуть поруч з морем, сприйняли це в штики. Вони не проти альтернативного способу отримання енергії, але нарікають на те, що вітряки заважають насолоджуватися … звичним пейзажем. А так будинки утеплені, дерев’яні вікна замінені на металопластикові. Хоча зими в Англії досить м’які – в середньому мінус 12 градусів, це вже вважається дуже холодно. Втім, глобальне потепління все частіше змушує місцеве населення встановлювати кондиціонери, так що нові вітряні електростанції будуються дуже до речі.
– Приїжджому складно обзавестися власним житлом в Лондоні?
– Особисто мені банки три роки відмовляли в наданні довгострокового кредиту на покупку квартири. Багато жінок вважають (можливо, виправдано, а може, й ні), що у незаміжніх мало шансів отримати банківський кредит. Ось подружжю гроші видають досить швидко. Умови кредиту хороші – три-чотири відсотки річних, але ціни на нерухомість такі величезні, що у людей більша частина зарплати йде на його погашення. І практично все життя. Тому зазвичай іммігранти, обзавівшись власним дахом над головою, ледве зводять кінці з кінцями, хоча є хорошими фахівцями і отримують гідну зарплату. Врахуйте ще дорожнечу проїзду, оплату дитячих садків … До речі, чимало моїх знайомих привозять з України бабусь і дідусів, щоб не платити за дитсадок або няню (в середньому це обходиться в 800 фунтів на місяць), або ж кооперуються між собою, щоб доглядати за дітьми . Оплачувану декретну відпустку після пологів жінкам надається всього на півроку, ще півроку вона може перебувати в неоплачуваній відпустці.
– А є хоч що-небудь дешево в цій дорогій країні?
– Найпростіший одяг коштує реально дешево. Лондон – місто і найдорожчих бутиків світу, і магазинів-дискаунтерів, де ціни нижчі за середні ринкові. Ще дешевше можна скупитися в секонд-хендах або спеціальних мережах, де продаються стокові речі. У мене цілий гардероб класичних англійських костюмів з цих магазинів. А квартира обставлена меблями, теж куплених за безцінь. Моя особлива гордість – крісло, придбане за все за 10 фунтів (на момент покупки це становило 200 гривень).
Медицина в Англії безкоштовна. Раніше серед жителів європейських країн навіть існував так званий медичний туризм в Британію. Зараз на безкоштовне лікування може претендувати тільки людина, яка довела, що є платником податків. Звичайно, якщо комусь стане погано на вулиці, йому нададуть допомогу, але іноземцям або нелегалам виставлять рахунок. Правда, чергу до фахівця, на відміну від сімейного лікаря, можна чекати місяцями. Зате ліки в рецепті, виписаному лікарем, в будь-якому випадку будуть коштувати 7,65 фунта – хоч від застуди, хоч від раку. Різницю в ціні доплачує держава. Та й стоматологія доступна абсолютно всім. Нещодавно за огляд і чистку зубів я заплатила 70 фунтів. Приблизно стільки ж коштує і поставити пломбу.
Мені особливо імпонує те, що можу місяць не пити каву вранці і на зекономлені гроші купити квиток на лоукостер і злітати за 30 фунтів, скажімо, в Коста-Брава (середземноморське узбережжя в Іспанії. – Ред.).
– Світлано, Великобританія все-таки вийде з Євросоюзу?
– Якщо Великобританія повністю розірве свої зв’язки з ЄС, то, по-перше, на її товари будуть накладені інші мита, а по-друге, британські виробники все одно будуть зобов’язані дотримуватися стандартів Євросоюзу. Але я не політичний аналітик, тому прогнозів робити не буду. Поживемо побачимо…
