Як закарпатка у 12 років стала курвою
Неправильне виховання часом може негативно вплинути на подальшу долю дитини, розвити в ній комплекси або, навпаки, зробити поведінку зовсім не такою, про яку мріють батьки, пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ».
Сьогоднішня розповідь закарпатки про те, як вона підлітком хотіла бути дорослішою, як пробувала жіночі хитрощі і що з цього вийшло.
Мені було 12 років, і я завжди задивлялася на старшу за себе на 2 роки подругу – як вона фарбується, як поводиться. Мені хотілося бути такою ж. Тим більше що саме її батьки завжди ставили мені в приклад – як вона миє посуд, як прибирає, як допомагає мамі.
Мене ж називали шульгою, мовляв, руки не з того місця ростуть, бо я часто розбивала посуд… я справді була ліворукою, тож такі докори сприймала болісно.
Того разу я вперше в житті взяла мамину косметику і нафарбувалася. Наводити стрілки на очах було важко, пальці трусилися, то вони вийшли трохи кривими. Губи підфарбувала теж далеко не ідеально, але я собою пишалася: в мене вийшло, я це зробила! Припудрила щоки, нанесла рум’яна і вдоволена хотіла показати мамі свій макіяж.
Батьки розмовляли на вулиці з сусідами. Там була компанія десь із 12 осіб. Я щасливо вибігла і закричала: «Мамо! Дивись! Я нафарбувалася!» Батько подивився на мене і без роздумів в’їхав долонею в обличчя. Я отримала такого ляпаса, що мало не впала. Він сказав тільки: «Негайно змий! Ти, як хвойда! Щоб більше ніколи такого не бачив».
Я розплакалась. Пішла у хату і довго не могла заспокоїтись. Було образливо і соромно перед людьми.
Між собою за цей інцидент батьки посварилися так, що кілька днів не розмовляли.
Справа в тому, що батька дратувало, коли фарбувалася мама. Він викидав її яскраво-червоні помади, а вона щоразу, щоб пограти йому на нервах, купувала собі все дорожчі й дорожчі. Це ж стосувалося й коротких спідниць.
Тож згодом це все перенеслося на мене.
Звичайно, хотілося бунтувати, протестувати і робити навпаки, адже багатьом підліткам притаманна саме така поведінка. А ще й мама з того часу починала підбурювати мене фарбуватися, купила мені косметику, аби ще більше виводити батька з себе. Більше він мене не бив, але часто відправляв змивати той невдалий і навіть смішний макіяж. У 13 років я так захопилася, що фарбувалася навіть у школу. Там теж мені перепадало від класного керівника, яка писала зауваження у щоденнику. Та мама вдоволено ставила підпис, мовляв, ознайомлена і все добре, вона про все знає.
Поступово до моїх експериментів над собою всі звикли. Ніхто вже нічого не казав, навіть не помічав. Сусідки, коли бачили мене у коротких спідницях і з яскравим макіяжем не раз казали мамі: «Дивись, бо дочка курвою в тебе виросте!» Мама ж тільки сміялася.
Курвою у прямому значенні слова я так і не стала, але часто мені досі хочеться протестувати проти якихось шаблонів, стандартів, загальної думки.
А так, до речі, саме так… осудами та нав’язуванням власних позицій потім ламаються людські життя.
Коментар психолога
«Є таке поняття, як соціальні установки, куди входить і те, що нам нав’язують батьки, у тому числі – звичаї, обряди, тобто, як вони раніше жили, – каже Яна РЕГА. – Зараз дуже багато старих стереотипів уже втратили актуальність, суспільство змінюється, стає інакшим. І власне такі установки інколи збивають людину з дороги, яку вона для себе обрала. Через батьківський авторитет молодій людині часто важко опиратися тим речам, які нав’язують рідні і таким чином діти виконують волю батьків, а потім розуміють, що відбувається щось не так, усвідомлюють, що нещасливі в тих умовах, у яких опинилися. Їх не влаштовує новостворена родина, робота, те, де вони живуть через те, що послухали пораду батьків. Із такими питаннями до психологів звертаються дуже часто. І майже в кожній консультації ми пересвідчуємось, що присутня соціальна установка, нав’язані іншими ідеї».
Дарина ЮРЧАК, газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net
