Що трапилося на Закарпатті за день? Головні новини та події 7 квітня
На Закарпатті триває підготовка до Великодня.
7 квітня трапляються різні дива. Колись наші предки вважали, що на Благовіщення оживає вся природа і пов’язали з цим святом багато різних прикмет. Наприклад, старі люди досі кажуть, що 7 квітня не можна іти в ліс чи на поле і щось звідти приносити додому – чи то квіти, чи то гілки дерев. Мовляв, уся нечисть після цього тягнутиметься до хати.
Наша Файта презентувала нову підбірку приколів. Усі вони супроводжуються смішними написами, серед яких: «Коли даже Спайдермен може позавідовати тому, як жони лазять, миючи вікна» – про традицію наших жінок прибирати перед Великоднем, «Коли кури несуться у дві зміни» – про писанки, «Коли ти пахнеш не своїм Gucci,а дідиковим одеколоном» – про поливанки, «Коли ти забув розміняти мелочь і мусиш давати у буксу 200-сотку», «Коли ти позераш не на жону сусіда, а на його шовдарь» – про церкву, «Коли ти в свої 87 біжиш домів скоріше, чим гепард, світло і сусід», – про забобони, «Коли гламурні дівки красять не писки, а писанки», – про пасхальні яйця» та багато інших.
Де на Закарпатті столиця великодніх яєць? Є на Закарпатті багато різних цікавинок і унікальних населених пунктів, про які варто знати кожному. Скажімо, про столицю лозоплетіння нині відомо всій Україні, а от про писанкарське село на Хустщині, знають не всі, пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ». Мова йде про Сокирницю.
– Із 5217 осіб усього населення, не менше 150 сімей точно трудяться над декоруванням яєць. Є в нас одна бабуся, Юлія, що вже чотири десятиліття займається писанкарством, – каже Марія Баняс. – Особисто я захоплююся «яєчним мистецтвом» усього років 8. Ніхто з нас не закінчував спеціалізованих вищих навчальних закладів, не є фахівцем у галузі народної творчості, кожен вчився майстерності самотужки. Добре, що тепер є Інтернет і молодь черпає чимало ідей звідти, доповнюючи їх власними задумами.
Чому у нашому побожному краї більшість повір’їв мають негативний чорний зміст
Закарпатська газета «НЕДІЛЯ» вирішила розібратися, у чому секрет популярності пасхальних забобонів, які не викорінюються з побуту наших земляків уже багато століть.
Але, скажімо, чому в нас немає повір’їв, які б віщували людині щось приємне. Наприклад, розмалював писанку – цілий рік житимеш у багатстві. Або купив великодній кошик – весь рік матимеш багато здоров’я.
А загалом забобони збуваються лише в тих, хто у них вірить. Але закарпатці – народ дуже віруючий… і покладається на силу проклять та забобонів передусім. Хоча, звичайно, краще вірити у Бога та сподіватись не на якісь надумані пророцтва, а на Його силу та на власні можливості.
Нині дуже модно селфитися біля корзин із гарно прикрашеними наїдками. Між жінками є навіть своєрідні змагання, у кого кошик краще оздоблений. Іншим же важливо себе у всій красі на тлі хрестів продемонструвати. Після пасхальної служби сторінки величезної кількості закарпатців у соцмережах просто завалені фотографіями з церков.
Як кажуть, нашого цвіту по всьому світу, а закарпатці – люди мандрівні, вдома сидять далеко не всі. Декого доля кидає за кордон назавжди, а хтось їде в інші країни на сезонні роботи. Як правило, більшість заробітчан на великі релігійні свята приїжджають додому, однак є й такі, кому відзначити Пасху з родиною в Закарпатті не вдається. Отже, ми вирішили поцікавитись у краян, як вони святкують Великдень далеко від рідної домівки, пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ».
Напередодні Великодня журналіст закарпатської газети «НЕДІЛЯ» відправився до Києва інспектувати ціни. Вдалося побачити надзвичайно багато цікаво. Але цього разу ми поговоримо лише про одну з традиційних для наших фестивалів страв – колачі.
Продають їх у столиці по 65-70 гривань у залежно від присипок. А вони там дійсно вишукані та на всякий смак – є з зефіром, корицею,карамеллю. У нас вибір, як не дивно, набагато слабший, хоча з Угорщини свого часу страва потрапила саме до нас, а в Києві з’явилася не так і давно.
