Чи знаєте ви, яка з площ Ужгорода є однією з найдавніших
Де знаходиться серце Ужгорода? Ні, не на площі Поштовій неподалік від мерії. Мова йде не про те серце, яке постійно розбивають, а про душу міста, яку насправді ніхто не бачить, але енергію якої відчувають усі, пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ».
Так, це історична частина столиці Закарпаття і сучасна площа Корятовича. Де ж можна почути всі новини, де можна зустріти давнього друга, де можна купити найбільше продуктів, вирощених руками наших земляків. Звісно, що на ринку. Власне торгівля на Корятовича кипіла з давніх часів. Недарма її «останки» залишилися до сьогодні і Зелений ринок насправді такий же древній, як і сам Ужгород (до речі, редакція закарпатської газети «НЕДІЛЯ» також знаходиться на площі Корятовича).
А чи відомо вам, що площа у різні часи мала кілька назв, однією з яких була Галькова. І назвали її так не на честь якоїсь Галі, а через те, що колись вона була вкрита щебенем, або, як кажуть на Закарпатті, галькою.
Отже, здійснимо екскурс у минуле. І допоможе нам історик Йосип Кобаль.
У своїй книзі «Ужгород відомий і невідомий» він детально описує, як перероджувалася площа, яких зазнавала змін у різні періоди.
«Із 1380 року Ужгород, завдяки старанням його володарів – родини Другетів – отримав від короля Угорщини з династії Анжу Людовика І Великого право на проведення щотижневого ярмарку, котрий припадав на четвер. Цей ярмарок став традиційним і проводився у місті аж до радянсь-ких часів. На початку ХV століття у травні в Ужгороді проводився вже і загальнодержавний, або Великий ярмарок. Пізніше кількість великих ярмарків зросла до шести, а наприкінці 1780 року імператриця Марія-Терезія спеціальним наказом надала місту право проводити ще два загальнодержавні ярмарки: на день святого Георгія і напередодні дня Катерини (24-25 листопада). Таким чином, Ужгород у минулому мав вісім великих ярмарків і кілька тижневих (звичайний – у понеділок, традиційний – у четвер і свинний – у середу). Звичайно, не всі ярмарки проводилися на цій площі, проте найдавніші, як свідчать письмові джерела, проходили саме тут. Не дивно, що у ХVІІ столітті одна з вулиць (частина площі) так і називалася – Ринковою. Коли у 1691 році описали жителів міста, то на Ринковій вулиці конскріптори зафіксували всього вісім будинків з одного боку. Її мешканці, за винятком двох, були вільними міщанами. Інша, більша частина площі, власне і служила місцем проведення ярмарків», – запевняє місцевий історик.
Ці ж події, що стосуються періоду Дугетів (1317-1691) та площі Корятовича, описує й інший дослідник Роман Офіцинський у книзі «Екскурсії Ужгородом».
«Площа Корятовича, в минулому Галькова, є найдавнішою в Ужгороді. Це – головна його торговиця у середньовіччі, – наголошує пан Роман. – Від площі Корятовича відходило декілька вулиць, про які йдеться у одному з найдетальніших інвентаризаційних описів міста 1691 року. На вулиці Вовняній (нині Духновича), яка вела до вулиці Замкової (Капітульної), проживали переважно ремісники і дворяни. Назву вулиця отримала від вовняних ярмарків, які там проводилися від середньовіччя аж до першої половини ХХ століття. Інша вулиця – Ринкова – у ХVІІ столітті вважалася частиною сучасної Корятовича».
Також, за його словами, у 1567 році в Ужгороді взагалі нараховувалося всього 38 дворів і населення складало 200-300 осіб без урахування замкового гарнізону.
Крім того, Йосип Кобаль вважає, що до початку 1860-х років (а неофіційно – й пізніше) частину площі Корятовича називали Гальковою. Вона прилягала до лівого берега Малого Ужа й дорожнє полотно замість звичного сьогодні асфальту чи бруківки було зі щебеню, який наносила туди вода.
