Як соціальні мережі зливають дані про закарпатців
Ніхто не застрахований від витоку конфіденційної інформації в Інтернеті. І це навіть гірше витоку даних з банківської карти, пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ».
Блокування акаунтів тих, хто активно поширює інформацію на Фейсбуці і намагається донести іншим власну позицію, видалення постів, величезна кількість різної шпіонської агентури і скаржників… У Фейсбуці останнім часом творяться дива. І про це відомо багатьом закарпатцям. Мало кому з місцевих журналістів та громадсь-ких активістів хоча б раз не бло- кували сторінку. Аби вберегти персональні дані, доводиться часто змінювати пароль.
При цьому… Інтернет уже давно став частиною нашого життя. Він завжди під боком, поруч, у телефоні… планшеті, комп’ютері, ноутбуці… вдома, на роботі, у транспорті… ми постійно переглядаємо улюблені сайти та соціальні мережі, спілкуємося з рідними, шукаємо корисну інформацію, здійснюємо платежі.
Проте нещодавно улюблений багатьма нашими земляками Facebook вкотре опинився в епіцентрі скандалу через витік персональних даних багатьох користувачів.
І це відбувається не вперше. Наші сторінки не відображають імен тих, хто їх щодня переглядає, ми навіть поняття не маємо, хто уважно вивчає те, що ми оприлюднюємо. Наші номери телефонів, електронна пошта, дата народження, власні фотографії – це компромат проти нас самих. Але мало хто про це думає, вихваляючись черговим селфі та тлі розкішних карпатських краєвидів, визначних куточків області чи навіть у туалеті маленького дешевого кафе.
Наші сторінки фактично – база наших даних, де зібрано багато інформації про те, як і чим ми живемо, де відпочиваємо, як проводимо вільний час, де працюємо, із ким спілкуємось.
Крім того, соціальні мережі давно стали практично бездонним джерелом фейкових, недостовірних новин, які впливають на власні та політичні переконання величезної кількості людей. Цікаво, що компанія The Verge нещодавно провела масштабне соціологічне дослідження, яке показало, що завідомо неправдиві публікації поширюються в Twitter в шість разів швидше правдивих. У той же час оскільки Facebook має власні алгоритми ранжування, провести подібне дослідження у найпопулярнішій соціальній мережі просто неможливо, та, враховуючи, що користувачів тут у рази більше, логічно, що відсоток буде також вищим.
А ви колись замислювалися над тим, що Facebook про вас знає і як використовує цю інформацію?
Аби допомогти рекламодавцям, зі сторінки кожного зареєстрованого користувача Facebook групує інформацію в категорії, залежно від віку, статі, інте- ресів, захоплень. Тобто реклама показується тим, кого вона може справді зацікавити. Ті, хто рекламує сторінки фірм та компаній або особисті публічні (не плутати з приватними, на яких може бути не більше 5 тисяч друзів), про це добре знають. Саме завдяки рекламі соцмережа і є безкоштовною. Вона сама по собі нічим нашкодити користувачам не може.
Утім персональні дані можна використати і в чорних справах. Адже не лише хакерам, а навіть вашим друзям видно те, що ви лайкаєте, що поширюєте, що оприлюднюєте.
Тож може краще читати газети та журнали? Купуючи їх, ви ж не залишаєте про себе нікому ніякої інформації, відомості про вас ніхто не збирає та не перепродає. У газетах або зовсім немає фейкових новин, або їхня кількість зведена до мінімуму. Газету можна зберігати протягом років, десятиліть, а то й століть, показувати дітям, онукам та іншим далеким нащадкам… А де ж гарантія, що стільки працюватиме певний сайт чи соцмережа.
Тобто старі добрі газети все одно ніколи не вийдуть з моди і будуть актуальними у всі часи. У них багато пріоритетів навіть зараз, у вік наднових технологій.
А наш улюблений Facebook? Він потрібен, але не слід бути від нього залежним і жити віртуальним життям. Адже реальність набагато цікавіша.
А ось що думають про скандал, пов’язаний з витоком особистих даних користувачів Facebook відомі українці. Їхні коментарі опублікував журнал «Новое время».
Ефрем Лукацький,
фоторепортер, фіналіст Пулітцерської премії:
– Мене ця тема давно хвилює. Особливо після того, як мені показали моє листування в особистих повідомленнях на Facebook. Тож з витоком даних із соцмереж я зіштовхнувся вже давно. Кожен день бачу, як намагаються маніпулювати думкою. Це атомна бомба в інформаційній війні. Негідники стають героями, а герої – покидьками. Ніхто не застрахований від витоку. Це гірше витоку даних з банківської карти. Є приклади, що при прийомі на роботу в держструктури Росії ФСБ має інформацію про лайки людини, що перевіряється. І це є вирішальним фактором. Адже не дарма Facebook і ФСБ так схоже вимовляються.
Олена Білозерська,
боєць Української добровольчої армії, блогер:
– Цей скандал не справив на мене великого враження. Я не вірю в можливість конфіденційності в Інтернеті і ніколи, навіть в особистих повідомленнях, не веду листування, оприлюднення якгої призвело б до серйозних неприємностей. Головна і єдина проблема Facebook – не відсутність конфіденційності, а повна відсутність свободи слова – всі ці безперервні бани за так звану мову ворожнечі, під які потрапляють абсолютно невинні слова і вирази.
Ольга Герасим’юк,
телеведуча, перший заступник голови Нацради з питань телебачення і радіомовлення:
– Серед моїх близьких і друзів є багато затятих антагоністів соцмереж. Я ніколи не вважала їх параноїками, бо підозрювала, що вони мають рацію. Але я ще не досягла критичної точки соціопатії. І не знаю, як повернутися з планетарного спілкування в світ без можливості в один клік дізнатися, що зараз відбувається на іншому кінці світу. Гаразд, без повідомлень про те, чий котик і що подумав, я ще проживу. Он Ілон Маск видалив свої сторінки в Facebook, а він рідко помиляється. Напевно, є життя і після Facebook. Але я ще повинна подумати, як цей процес для себе почати.
Володимир Фесенко,
політолог:
– Думаю, для українців це поки менш актуальна і болюча проблема в порівнянні із західною аудиторією. Особисто я досить стримано і критично ставлюся до цього майданчика. Facebook швидше для емоцій, ніж для серйозних обговорень. Це платформа для лайків, а не для обміну думками. Серйозні тексти в Facebook не читають. У той же час у нас не відбудеться масового бойкоту або відмови від цієї соцмережі, тому що їй просто немає заміни. Безумовно, використання Facebook в рамках майбутньої президентської кампанії [в Україні] можливо. Російські спецслужби і та величезна інформаційна армія, яка з ними пов’язана, трудяться в соцмережах. Вони «працювали» на американських виборах і на голосуванні за Брексил, будуть «працювати» і на наших виборах. Проте ефект буде обмежений. Тому що основна маса українців все-таки отримує інформацію з телевізора, а не з Інтернету або соцмереж. До того ж частина активної аудиторії соцмереж на вибори взагалі не ходить. Іншими словами, наша партія телевізора набагато активніша, ніж партія соцмереж.
Іван ДУХНОВИЧ, закарпатська газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net
