В Ужгороді цвітуть рисові дерева
Чомусь їх називають кінськими, але зовсім не тому, що коні люблять ласувати цими рослинами.
Просто споконвіку на Балканах, звідки родом ці дерева, саме їхніми плодами люди лікували органи дихання коней. Крім того, рубець на шкірці площа трохи нагадує підкову.
Але унікальність ужгородських каштанів не в цьому.
Про те, чи доцільно їх вирощувати в місті розмови ведуться із року в рік. Якось тут навіть спаплюжили цілу алею дерев, нещадно позрізавши гілки. Проте таке знущання над каштанами було не лише в Ужгороді, але і в Мукачеві та Хусті.
Та мова не про це. Дерева, безумовно, корисні. Один каштан може очистити від вихлопних газів 20 тисяч кубометрів повітря.
Крім того, рослини є цінними медоносами.
Каштанові дерева живуть по 500 років і довше. Вони існували з доісторичних часів. До 378 до н.е. римляни активно вирощували каштани і перемелювали горіхи в борошно для випічки хліба.
Крім білих кінських каштанів, в Ужгороді є ще червоні та жовті.
Цікаво, що колись каштани називали «рисом, що росте на деревах» оскільки в них поживні властивості надзвичайно схожі на рис.
