До закарпатки приходив зоряний сантехнік. Вона остовпіла

Якось ми викликали сантехніка. Гроші за роботу він взяв дуже навіть вражаючі. Він дав на прощання ще й візитку – на всяк випадок. Може, комусь із знайомих згодиться його послуга? А може і нам? Але в мене й так був його телефон. Тож я ще раз поклялася закарбувати його номер у своїй телефонній книзі на цілу вічність. І вірила водночас,  що прощаюся з ним на віки вічні, пише популярна на Закарпатті газета «ПОРАДИ».

Ми про цей випадок з чоловіком одразу б і забули. Бо коли кран працює як треба, ти про нього вже й не згадуєш. Інша справа, якщо щогодини треба підставляти під нього мисочку.  Але вже увечері я побачила, як на телефоні висвітлюється його номер.

• Чому закарпатські жінки хочуть змінити чоловіків, а вони дружин – ні

–  Ну й нахаба! – подумала я. – Знову буде нагадувати, що про нього треба розповсюджувати інформацію по всьому світу.

Але сантехнік чомусь зразу назвав мене сонечком, кошеням та квіточкою.  Я трохи здивувалася, але чого тільки не буває в нашому житті? Добре ще, що чоловіка не було поряд, а то ж він міг казна-що подумати. Бо ж недарма дружин називають сонечками та квітками чужі чоловіки.

А сантехнік Коля став натхненно розповідати далі:

–  Я тут щойно з Мілану повернувся – з аеропорту на таксі приїхав. Можна, я до тебе на квартиру загляну? – благально продовжував віртуоз сантехнічної справи.

В нашу розмову дедалі більше додавалося інтриги.

– З якого такого Мілану – подумала я? – Ти ж тільки годину чи дві як виліз з-під нашої ванни.

Ну, а згодом він назвав мене Галюньою.

–  Але ж я не Галюня! – раптом я перервала його зіркову маячню.

–  А хто? – здивувався Коля, як той грузин, якому в пологовому повідомили, що в нього народився не хлопчик.

–  Та Оксана я, Оксана, – співчутливо повідомила я.

–  Яка ще Оксана? – не вгавав зоряний сантехнік.

–  Ну як яка? Ота сама Оксана, якій ви щойно лагодили кран у ванній, – пояснила я.

Сантехнік Коля нарешті зрозумів усе, що з ним трапилося, і з неабияким жахом кинув трубку.

–  Треба ж, як він заливає дівчатам! –  засміялася я сама до себе. – Невже вони всі на таке ведуться?

Увечері розказала цю кумедну історію своєму чоловікові. Він послухав, а потім підсумував:

–  А що? На такі гроші, які він із нас здер, можна і в Мілан поїхати.

Оксана ПЛИСКА, газета «ПОРАДИ», ексклюзивно для zakarpatpost.net