До яких страшних магічних дій вдаються закарпатки, щоб вийти заміж
Любовна магія нашого краю шокує своїми методами
Деколи до журналістів звертаються із незвичними проблемами, вирішити які, здавалося б, під силу тільки експертам. Цими днями до редакції закарпатської газети «НЕДІЛЯ» звернулася жінка з проханням допомогти, мовляв, її сина приворожили. Підтвердженням цьому стало те, що в його подушці вона знайшла крило птаха, шерсть, його волосся та шкіру змії. Крім того, після знайомства з дівчиною, яка перебралась до нього жити одразу наступного дня, хлопець настільки змінився, що почав здіймати руку на рідну матір. До того ж згорьована закарпатка запевняла, що ходила до ворожки і та їй сказала, що зняти приворот не може, оскільки його зроблено на крові, а вона старенька і не має сили, проте після таких чарів хлопець, на її думку, проживе не більше семи років, пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ».
Вирішувати подібні питання нам не доводилося ніколи. Тож ми звернулися до представників різних галузей, намагаючись з’ясувати, що ж трапилось насправді і як можна вирішити цю ситуацію. Чи дійсно у ХХІ столітті хтось іще вдається до любовної магії?
Чи не бояться побожні закарпатки гріха?
Звичайно, у нашому краї існує цілий культ шлюбу. Багато дівчат настільки хочуть заміж, що навіть не замислюються над тим, що, як кажуть, силою милою не станеш. Фактично змусити одружитись хлопця реально, для цього є різні хитрощі, навіть без магії, але чи тривалим буде такий шлюб – це вже інше питання. Щоб одягнути на палець обручку, дівчата і прикидаються вагітними, і намагаються реально завагітніти, і застосовують усі тонкощі зваби і навіть читають спеціальні молитви… виявляється, є навіть такі.
Та якщо вже молодиця пішла на відчайдушний крок і звернулася до босоркані, цікаво, як вона зможе жити з таким тягарем і як дивитиметься в очі партнеру?
Чи не бояться побожні закарпатки гріха? Чи десь вони бачили у Біблії подібні поради? Як загалом у області, де найбільше в Україні церков та монастирів припадає на одну людину, може бути стільки шлюбного містицизму? Та й взагалі чи пристає подібне до тих, хто в магію не вірить?
«Під впливом чарів опинитися може будь-то, – каже настоятель храму «Воскресіння ГНІХ» та «Різдва Пресвятої Богородиці» Мукачівської греко-католицької єпархії отець Василь МАНДЗЮК. – Просто якщо людина з Богом, то Він дає силу з того вийти. Але у більшості випадків, за всю мою практику, а я вже маю 24 роки священства, коли хтось говорить, що йому щось пороблено, то неправда. На те, що з’являються певні життєві труднощі, є інші причини. Але є й дійсно люди, зв’язані з темними силами, які займаються магією. Та більшість ворожок усе ж шарлатани, які виманюють в людей гроші».
Що робити, якщо діяла справжня ворожка?
«Одним з найпоширеніших видів магії є пристріт. Саме через це будь-який приворот — це удар передусім по самооцінці і впевненості людини. Майстер, що поважає себе, ніколи не буде робити подібних дій стосовно вільних людей. Єдиний випадок, коли приворот допускається – це для повернення чоловіка чи дружини в родину. При цьому ніколи не треба вдаватися до радикальних дій, робити обряди на цвинтарі чи на місячній крові. Це справді може звести людину в могилу, причому навіть не за сім років, а значно раніше. Не дарма окремі привороти називаються присухою. І вони дійсно висушують причарованого. Він може померти раптовою смертю, від нещасного випадку. Найкращий варіант – відпустити партнера, адже якщо він вирішив піти, значить – любов пройшла, тож краще думати над тим, як почати життя без нього, а не над тим, як помститись суперниці чи силою змусити його бути поруч. Тому давати практичних порад не буду. А магію раджу застосовувати краще для повернення здоров’я, а не чоловіка чи дружини, які вирішили покинути родину. Бути самотнім взагалі-то зовсім не означає бути нещасним, – каже баба Анна з Хустщини.
Чому привороти – давня традиція наших земляків?
Утім, виявляється, любовна магія – справа не нова. Нею активно користувалися ще наші далекі пращури. Більше про це знає працівник Закарпатського краєзнавчого музею, дослідник народної демонології та магії Василь Король.
«Любовна магія є невід’ємною частиною життя закарпатців. Починається вона з того моменту, коли народжується маленька дівчинка. Уже тоді у її першу купіль кладуть ружу, аби вона була гарна; мед, аби вона була солодка і бажана для хлопців; любисток, аби її любили, – наголошує він. – Найбільше любовною магією у нашому краї завжди користувалися саме дівчата. Загалом її можна розділити на кілька основних категорій: дії, які спрямовані на людей взагалі, щоб дівчину йшли сватати, вона користувалася попитом у протилежної статі, або на певну конкретну особистість, коли у замовлянні вказувалося ім’я хлопця. Як правило, любовну магію застосовували через їжу та напої, волосся та кров жертви або частини одягу, рослини чи відвари рослин. Наприклад, лепкиню. Її йшли збирати на Івана Купала. Дівчина виходила в поле і нею гладила себе по тілу та примовляла: «Лепкиня, полюби ня». Потім вона цю рослину непомітно чіпляла хлопцеві на одяг. Також досі, коли на одязі знаходять нитку, то говорять, наприклад, що за ним бігає біла або чорна дівка. Чому? Справа в тому, що для певних обрядових дій дівчина брала таку нитку, якого кольору в неї волосся, і продівала її за допомогою голки через якусь тварину чи рептилію, як ви розумієте, цей процес нещасній тваринці завдавав невимовного болю. Потім вона цю нитку теж непомітно продівала через одяг хлопця, оскільки вважалося, що як було боляче цій, скажімо, жабі чи змії, так тяжко буде йому без неї, так болітиме за дівчиною його серце. До любовної магії завжди ставилися по-різному. Звичайно, більшість її не схвалювала. Але вона була присутня на багатьох весіллях. Наприклад, готували страву з яєць, яку бойки називали ратота (смажені заколочені яйця, в які додавали певні обрядові елементи). Якщо дівчина мала дитину без батька і хотіла вийти заміж, то місце, в якому був у її животі малюк, засушувала. Потім нарізала його на шматки і додавала у ратоту хлопцеві, за якого хотіла вийти. При цьому читала спеціальне замовляння. Таким чином вона могла його приворожити. Часом хлопці підозрювали про те, що над ними можуть робити магічні дії. У такому разі перед тим, як їсти в дівчини, він брав ложку, нею хрестив їжу й казав: «Господи Боже, благослови». Відтак перекладав праву ногу на ліву і лише так їв. Вірили, що таким чином привороти пристати до людини не можуть. Існували й інші обряди. Наприклад, на русальну п’ятницю дівчата брали на себе гуню і йшли в поле, де росли минулорічні реп’яхи, та ходили поміж ними так, аби вони чіплялися на одяг. Після цього йшли додому, але дорогою в обидва боки ні з ким не розмовляли. Вдома реп’яхи знімали і відкладали. Під час весілля у ті реп’яхи кидали у воду, в якій варилися яйця, ставили перед молодими й читали певний текст. У замовлянні є такі слова: «Як реп’яхи трималися за гуню, так би такий-то хрещений (називали ім’я нареченого) тримався за таку-то (називали ім’я нареченої). Закарпатці вірили, що таким чином на молоду родину накладався певний оберіг, аби пара трималася разом до смерті. У західній частині Закарпаття був поширений інший обряд. Після вінчання молоді приходили до будинку, в якому вони мали жити. Там їх зустрічали і розстеляли перед ними покровець. Вони мали пройти по ньому і бабуся-бавіля, яку запрошували на церемонію, мала їх символічно закрутити в ту доріжку та зав’язати її шнурочком. Потім той покровець зберігали і він вважався запорукою міцного шлюбу. А таких молодят називали закрученими в покровець.
Окремо в любовній магії можна виділити й гадання. Найвідомішими з них є Андріївські та Святвечорські. Вони також націлені на те, аби знайти судженого. Було навіть гадання, коли малі дівчата, ще зовсім діти, знаходили сонечко, брали його в долоню і, промовляючи певні слова, дивились, у який бік воно полетить. Звідти, значить, їм і сватів чекати».
Тож чому закарпатки настільки фанатично хотіли та й зараз хочуть заміж? У чому причина? І чи випили б дівчата самі, наприклад, власну місячну кров, яку досі застосовують у приворотах, підливаючи її у вино?
«Є таке поняття, як соціальні установки, куди входить і те, що нам нав’язують батьки, у тому числі – звичаї, обряди, вірування – запевняє психолог Яна Рега з Ужгорода. – Зараз дуже багато старих стереотипів уже втратили актуальність, суспільство змінюється, стає інакшим. І власне такі установки інколи збивають людину з дороги, яку вона для себе обрала. Через батьківський авторитет молодій людині часто важко опиратися тим речам, які нав’язують їй рідні. Буває, що діти виконують волю батьків, а потім розуміють, що відбувається щось не так, усвідомлюють, що нещасливі в тих умовах, у яких опинилися. Їх не влаштовують новостворена родина, робота, місце проживання, які вони отримали послухавши пораду батьків. Із такими питаннями до психологів звертаються дуже часто. І майже в кожній консультації ми пересвідчуємось, що присутня соціальна установка, нав’язані іншими ідеї. До мене особисто, якщо говорити про любовні речі, звертаються найчастіше тоді, коли або виникає бажання розлучитися, або після втрати коханої людини. Це може бути розлука, переїзд в інше місто. Тоді ми працюємо з відпусканням. Якщо вже такий момент настав, люди розійшлися, треба жити далі. Якщо ж виникають непорозуміння в родинах, чи між парою, стосунки зберегти можна. Ми над цим працюємо. Також, до речі, звертаються, коли не можуть знайти партнера. Тоді ми також з’ясовуємо, чому, що з людиною відбувається, чи вона взагалі готова до того, щоб зустріти своє кохання. Тож такі питання можна вирішити, знайшовши відповідь на поставлені питання у собі. Не дарма кажуть, що наше щастя у власних руках».
Але ж все одно чимало дівчат вдаються до любовної магії. Чому?
А якщо про все довідається хлопець? Адже немає такого таємного, яке б не стало явним. Чи приємно йому усвідомлювати, що під вінець він пішов не за своєю волею, а що до цього його фактично змусили, та ще й таким обманним шляхом. Може, не дарма у закарпатських сім’ях часом виникають серйозні конфлікти і чоловіки б’ють жінок? Адже як реагувати людині на ситуацію, коли з’ясовується така страшна правда?
Тож чи варто так відчайдушно ризикувати. Адже хто справді кохає, хто бажає партнеру щастя, той ніколи не ґвалтуватиме волю іншого.
Марина АЛДОН, закарпатська газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net
