Бандити-какуни: навіщо вони роблять це на людях?
Увага – стаття містить лексику, яка деяким читачам може здатися непристойною!
У тих частинах світу, де існують блага цивілізації у вигляді ефективної сучасної системи відведення нечистот, більшість населення розуміє, що належне місце для екскрементів – це туалет, пише ВВС.Україна.
Та якщо ви стежите за новинами, то могли помітити збільшення кількості сюжетів про “фекальних маніяків”: людей, що зухвало справляють велику нужду в громадських місцях, залишаючи по собі шок (ну, і, звісно, лайно).
Нещодавно стався випадок з бізнесменом з австралійського Брісбена. Йому висунули звинувачення в порушенні громадського спокою після того, як він нібито нагидив на одну й ту саму приватну стежку близько 30 разів.
Чи варто пояснювати таку поведінку слабким психічним здоров’ям? Чи, може, дефекація на публіці – це відвертий акт непокори?
Ми поцікавились у психолога та спеціаліста з контролю над емоціями, що примушує людей спускати штани в громадських місцях.
“Рідке чи тверде?”
Професор Майк Беррі, клінічний судовий психолог з університету Бірмінгема, пояснює, що причин такої поведінки чимало: це може бути як лють, тривожність, бажання залишити послання, так і алкоголь чи захворювання.
“Це цікаво, – зазначає він. – У моїй практиці були випадки, коли грабіжники випорожнювалися в будинку. Я завжди уточнюю в поліцейських консистенцію – тобто ці екскременти рідкі чи тверді. Вони на мене дивляться, як на божевільного. А втім, якщо лайно рідке, тоді його залишила людина з вираженою тривожністю, тобто це та сама дитина, яка вкакується у ліжку. А якщо випорожнення дуже тверді, тоді цей правопорушник був злий”.
Інше ключове питання: чи порушник робить це часто в одному і тому ж місці? Якщо випорожнення регулярні (так би мовити), “це стає посланням для людини чи групи людей”, пояснює проф. Беррі.
Авжеж, бувають прикрі ситуації, коли в людини розлад шлунку чи серйозне захворювання кишківника, і вона просто не встигає добігти до туалету. Але якщо виокремити тих порушників, які навмисно здійснюють акт привселюдної дефекації, ми можемо розділити ці вчинки на одиничні випадки та системні кампанії.
Розлючена канадка, яку заарештували минулого місяця, вочевидь належить до першої категорії. Камера зафіксувала, як вона випорожнюється на підлогу кав’ярні Tim Hortons в Британській Колумбії, а потім жбурляє лайном у працівників. Як з’ясувалося пізніше, їй не дозволили скористатися туалетом.
У другу категорію серійних потрапляють порушники на зразок бігунки підтюпцем із Колорадо (також відомої як “божевільна лайнючка”). Торік поліція влаштувала ціле полювання на неї – за те, що багато тижнів поспіль випорожнялася перед будинком однієї сім’ї.
“Захоплення калом”
Не коментуючи окремих випадків, експерти сходяться на тому, що “фекальні маніяки” часто кидають виклик світові, таким чином показують йому середній палець.
“Зазвичай це можна розшифрувати так: “Життя – лайно, тож вступайте в нього”, – повідомляє Майк Фішер, директор Британської асоціації з контролю над емоціями.
“Я маю на увазі, що в людини, яка випорожнюється в громадських місцях, є проблеми з психічним здоров’ям. Усе просто. Якщо ви соціалізовані, вам буде складно до такого додуматися”.
Пан Фішер зазначає, що в таких людей спостерігаються схильності до скатології – тобто “захоплення власним калом”.
“Пам’ятаю, як на одному семінарі багато років тому француз розповідав нам про свій дитячий досвід. Малим він випорожнювався у ванну і розмазував свій кал по тілу, – розповідає пан Фішер. – Це класичний приклад скатології”.
А в дорослому віці? “По тілу він свої фекалії не розмазує, та все одно виявляє до них неабияку цікавість”, – уточнює пан Фішер.
Американська Рада з питань науки та здоров’я повідомляє: здійснення дефекації в громадських місцях також може вказувати на розлад в організмі, коли сечовиділення чи дефекація відбуваються довільно. Цю поведінку людина може або контролювати, або ні.
“Припекло”
Нерідко лайно в громадських місцях може пояснюватися просто: “Людина не добігла додому з пабу”, каже проф. Беррі.
“Хлопцю припекло, і він вже знає, що може сходити на газон будинку номер 3, бо там ніхто не живе. А от біля 33-го не можна, бо там сигналізація, ліхтарі спалахують і таке інше”.
Найпростіша потужна зброя
Неналежне поводження з калом – це порушення одного з останніх табу суспільства.
Якщо ви в цьому сумніваєтеся, то погляньте, що роблять із фекаліями під час тюремних заворушень. Там їх використовують як найпростішу зброю. Ви можете бути безсилим і безправним в’язнем, але екскременти доступні (і огидні) практично всім людям.
“У 1970-ті були відомі випадки, коли бійці ІРА на знак протесту обмазували стіни своїми фекаліями”, – зазначає проф. Беррі.
Та в пошуках рішення, яке допомогло б зупинити публічних “екскрементаторів”, експерти застерігають – панацеї тут бути не може. А присоромити їх – однозначно не метод розв’язання проблеми.
За словами пана Фішера, антисоціальна поведінка може бути пов’язана з психічною травмою, зазвичай дитячою.
“Я б сказав, що більшість випадків [хронічного гніву], з якими я маю справу, безпосередньо пов’язані з якимись не завершеними в минулому справами, – каже він. – І це не лише проблеми прихованого гніву. Можливо, це непроявлена лють або ж сором”.
Що могло статися? Він наводить приклад дитини, яка покакала в будинку, а потім її сильно відлупцював за це хтось із батьків.
“Травма проявлятиметься в цілій низці когнітивних дисонансів або у фізичній демонстрації непослуху”, – пояснює експерт.
Тож про це варто пам’ятати наступного разу, коли в новини знову потрапить “фанат фекалій”, “фантомний лайнюк” чи “бандит-какунець”.
