Боржавські полонини – місцевість особлива. Там не просто гарно, а неймовірно казково. Крім того, на гірських хребтах росте багато лікарських рослин, пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ».
Хмари майже зовсім поруч, у них можна пірнути, а руки ніби торкаються неба.
У душі – якась ейфорія! Ще б так! Адже у горах зникає відчуття і простору, і часу. Відстані тут вимірюються не кроками, а подихами.
Але повернемось до моху.
Збоку біля дороги сидить на колінах чоловік у червоній кепці, коричневій кофтині та безрукавці такого ж кольору. На вигляд йому за 40 років. Він тримає у руках великий мішок і наповнює його рослинами. Знайомимось. Каже, що звати його Володимиром і приїхав він із села Лозянське, що на Міжгірщині, разом із дружиною. Подружжя заготовляє мох і здає його в якусь львівську фармакологічну компанію. За кілограм дають їм по 50-60 гривень. Мох переважно він обчищає, а жінка – пакує в мішки.
«Ми добираємося на моїй «Ниві», але більшу частину дороги доводиться долати пішки, – розповідає Володимир. – А потім донизу потрібно тягнути наповнені мохом мішки. Відстань – чимала. Та й робота дуже клопітка. Треба мати на неї терпіння».
До нього часто підходять туристи з різними запитаннями, а він спокійно й терпляче пояснює їм, чим займається, хоча майже всі питають про одне і те ж. Але чоловік ще й переповідає туристам усе, що йому відомо про цю високогірну рослину.
«Ним лікують кашель, бронхіти, астму, – наголошує Володимир. – Тепер – найкращий час для заготівлі. Мох ще вологий і сіруватий. Серед листя та гілля його можна розпізнати і зрізати».
Утім це цілюще зілля, котре ботаніки охрестили як цетрарія ісландська, має набагато більше корисних властивостей.
На півночі ним харчуються і олені, і люди. Близько двохсот років тому мох широко використовувався ісландцями. Його давали виснаженим хворим як зміцнюючий засіб.
Місцеве населення настільки звикло додавати його в хліб, що вживало тільки борошняні вироби, які містили ісландський мох. У давнину гірські народи його їли ще й у вигляді густого желе з медом, а в голодні роки варили його в овечому молоці. Ця рослина рятувала їх від смерті. Потім у мохові розгледіли ще й інші унікальні якості. Примочки з нього сприяли швидкому загоєнню ран, а дітям він служив замість сучасних памперсів.
Крім того, багато хто чув відому біблійну легенду при вихід ізраїльтян із Єгипту. При цьому у тексті Писання згадується про дивовижну їжу – манну небесну. Що це було насправді – досі невідомо. Але існує припущення, що тією манною був саме ісландський мох, який вітер приносив людям із піщаних барханів.
Вперше властивості цетрарії ісландської були описані в лікарських трактатах XVII століття. Через століття знаменитий лікар Луйкен виявив можливість застосування рослини при боротьбі з туберкульозом.
Зараз рецептів приготування лікарських препаратів на основі моху існує безліч. Заварювати його можна, наприклад, заливши літром води дві столові ложки подрібненої рослини і варячи на повільному вогні близько години-півтори після закипання. Таку настоянку треба ще гарячою процідити і можна пити.
Чай із ісландського моху чудово знімає токсикоз у жінок під час вагітності, а ще – ним лікують захворювання щитоподібної залози. Його також додають як фермент до господарської хімії: порошків, мила, засобів для чищення шкіри та хутра. Тому ісландський мох вважається натуральним гомеопатичним засобом.
«Особливістю цієї рослини є те, що вона росте лише в екологічно чистих місцях, – каже Володимир. – Напевно, через це вона й наділена такими дивовижними якостями».
Чоловік продовжує заповнювати мішки високогірними рослинами.
При всій унікальності у нас вони коштують дуже дешево, а от у США за 100 грамів цетрарії дають 7 доларів. Там ісландським мохом не лише лікуються, але й утеплюють будинки. Хоча основне призначення рослини усе ж фармакологічне, бо в ній міститься надзвичайно багато різних мікроелементів, мало не вся таблиця Мендєлєєва. Кажуть, що він навіть допомагає кинути палити. До того ж його ще й широко використовують у косметології – як засіб для очищення та омолодження шкіри та організму в цілому.
Цікаво, що незрізаний мох, коли постаріє, стає схожим на висохлий опеньок. Також, на відміну від інших видів моху, він має коріння, яким міцно тримається за тверду скам’янілу землю. Його обдувають вітри і випалює сонце, тож ця витривала рослина у Ісландії зветься зеленим гірським золотом.
А закарпатські збирачі моху переконують, що він ще й здатний передбачати майбутнє. Для цього перед сном потрібно загадати бажання, а вранці глянути на мох. Якщо він буде зеленого кольору, то задумане збудеться, якщо ж посірів, то треба чекати кращих часів.
Загалом ісландський мох горяни часто називають мольфарським чар-зіллям. І то логічно, адже травники за його допомогою ще в давнину повертали до життя важкохворих. Та й зараз цю таємничу рослину заслужено можна вважати натуральною домашньою аптечкою.
Володимир ЗАКАРПАТСЬКИЙ, закарпатська газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net