Ужгород – пташина столиця України? Лебеді, баклани, чаплі, качки, чайки, чорні і білі лелеки
Старожили такого на Ужі не пригадують. Річка заселена багатьма видами рідкісних пернатих.
«За мойої тямки такого не було, аби на Ужі жило так много всякої живності, – каже закарпатській газеті «НЕДІЛЯ» 85-річний ужгородець Михайло Ковач.
Чоловік прийшов до води, аби нагодувати зерном качок, далі – іде до голубів. Зізнається, що така прогулянка йому приносить велике задоволення, додає сил.
«Позераю на них і хочеся жити», – стверджує він.
Чорних лелек, за його словами, раніше в місті не було, зате звичайних було набагато більше, жили у районі Боздоського парку, селилися близько до людей.
«Колись казали, що аж на хижі зробили гніздо лелеки, там буде много діточок і порядок. Майже в Ужгороді тепер ся буде більше дітей родити», – усміхається старенький.
Справді, останні роки в столиці Закарпаття все частіше можна помітити лелек – як чорних, так і звичайних.
Але ми повинні дбати про них також. Наприклад, у Польщі навіть дроти на електричних стовпах ізолюють, щоб лелека не поранив себе. Також на стовпі для них ставлять спеціальну платформу. Нерідко буває, що гнізда, які розміщені на електроопорах, під час сирої погоди намокають, таким чином волога потрапляє на електричні дроти і гине ціла сім’я. Аби цього уникнути, поляки вживають відповідних заходів заздалегідь. Вони вміють також приманювати до будинків пернатих. Адже відомо, лелека будує своє гніздо протягом кількох років, носячи у нього по кілька гілок щороку. Для того, щоб мати біля своєї хати крилатих сусідів, треба на дереві, даху будинку чи іншому місці зробити дерев’яну чи металеву платформу або поставити колесо. Зверху зробити вінок з гілок і побризкати його вапном, начебто це посліди пташенят. Птахи інтуїтивно прилетять на це гніздо і добудують його під себе.
Тож було б добре, якби і в нас так робили. Адже приємно, що із року в рік Ужгород стає все більш заселеним унікальними видами пернатих.
