АНОНС. Єпископ Варсонофій: «Господь ніколи не спричиняє зла»
Як би тяжко не було нашому народу, він завжди перемагав, виживав – і зараз переможе, з Божою поміччю
Зараз як Україна, так і православна церква переживають непрості часи. Ситуація хоч і напружена, але є сподівання на покращення, на те, що невдовзі між вірянами знову запанує єдність. Надання Томосу Вселенським Патріархом означатиме, що Україна нарешті матиме власну, не залежну від Росії автокефальну православну церкву.
Тож що з цього приводу думає єпископ Ужгородський і Закарпатський УПЦ КП Варсонофій? Чому закарпатці не надто переймаються питанням, до якого патріархату належить церква, у яку вони ходять? Як донести до людей правду? Чому наші земляки вважають себе побожними, але вдаються до магії і вірять у забобони? Про це та багато іншого він розповів у прес-центрі газети «Неділя Закарпатські новини».
«Навіть війна – і та допомагає. Розкриває очі людям»
– Владико, почнемо з найбільш болючого. Нещодавно соціологи проводили на Закарпатті опитування, під час якого з’ясували цікаву деталь: більшості людей абсолютно байдуже, до якого патріархату належить церква, для значного відсотка закарпатців церква – це власне будівля в їхньому місті чи селі, яку уособлює її священик, до якого вони звикли. Невже наші земляки не здатні мислити більш глобально? Адже в період війни з Росією патріархат має значення, бо ж непоодинокими є випадки, коли представники Московського патріархату відмовлялися відспівувати бійців АТО, адже несучи гроші до церви вони фактично фінансують вбивства українців.
– Слава Ісусу Христу, дорогі читачі. Закарпатці глибоко віруючі люди, тож я переконаний, з часом наші земляки будуть мислити більш глобально, як це роблять уже люди в інших регіонах України, незважаючи на брудну й цинічну пропаганду проти нашої Церкви з боку проросійсько налаштованих служителів іншої конфесії.
Проте, щоб відповісти на питання більш конкретно, я процитую слова Святійшого Патріарха Київського і всієї Русі-України Філарета: «Боротьба проти нас (УПЦ КП ) почалася з 1992 року і ведеться досі. Але немає жодного успіху. Київський Патріархат росте. Був маленький, а став найбільшою Церквою в Україні. Нам допомагає Господь. Навіть війна – і та допомагає. Розкриває очі людям, яка Церква є українська, а яка – російська. Показовий приклад. На початку цього року запорізький священик не захотів відспівувати дитину, яка загинула, лише тому, що вона охрещена в Київському патріархаті. Це викликало хвилю несприйняття і в Україні, і в усьому світі.
Так само – в Донбасі. Люди бачать, що там – російські війська й техніка. А єпископи і священики Московського патріархату кажуть, що це українці з українцями воюють. Люди бачать цю неправду. Згадайте вчинок митрополита Онуфрія у Верховній Раді на урочистому засіданні у День пам’яті та примирення (8 травня 2015 року), коли нагороджували героїв України за їхній подвиг. Усі вставали, шанували, плескали. А він не піднявся. І архієрея, який хотів встати, посадив. Коли журналісти спитали, сказав, що не може шанувати вбивць. Для нас вони – герої, а для нього – вбивці. Люди це бачать і відходять від тієї Церкви».
Чи має право священик УПЦ Київського Патріархату відспівати людину, що померла, якщо вона за життя ходила до церкви Московського Патріархату? А католиків, протестантів? У моменти відчаю дехто каже: «Чому мої страждання не бачить Бог? Чому Він таке допустив?». Як розрадити в такі хвилини людей? У деяких церквах маленьких дівчаток закутують у спідниці до землі і на голови одягають хустки. Для чого це?
Про це та багато-багато іншого читайте у свіжому номері газети «Неділя Закарпатські новини».
Купуйте свіжий номер газети «Неділя Закарпатські новини» у кіосках або передплачуйте на своїй пошті!
У продажу із 20 липня.
