Будз – Вурда – Жентиця – Бринза – Йогурт. ТОП-5 карпатських продуктів та секрети їхнього приготування
Карпатці здавна виготовляють надзвичайно смачні та корисні молочні продукти з колоритними назвами і, окрім карпатського йогурту, мають будз, бринзу, вурду, жентицю.
Розповідаємо, чим вони відрізняються, з чим смакують, як їх виготовляють та у чому ж секрет карпатського йогурту, пише УП.Життя.
Будз – Вурда – Жентиця – Бринза
Як деякі мешканці рівнинних поселень заготовляють на зиму овочі (картоплю, моркву, буряки), так мешканці Карпат заготовляють сир. Це їхня щоденна їжа.
Еталоном із сирів у цьому регіоні є бринза. Це м’який розсільний сир.
Уже протягом кількох століть його готують за незмінною технологією. В овече, козяче або коров’яче молоко додають сичужну закваску, її ще називають “глек”.
Від якості закваски залежить смак майбутнього сиру. ЇЇ відстоюють впродовж місяця, а тоді додають до молока.
Через декілька днів, під дією закваски, утворюється сирний згусток.
Його дрібнять, осаджують на дно, а потім вибирають друшляком у марлю. У цей період сир називають будз. Будз у марлі підвішують над якоюсь ємністю, щоб з нього стекла зайва рідина.
Після того як з посудини дістають сирну масу, там залишається рідина – сироватка.
Ощадливі карпатці й з неї можуть зробити смакоту і ставлять рідину на вогонь. З неї утворюється так званий сир другого сорту – вурда.
Для того, щоб він був соковитим, сир лише злегка відтискають. Цим видом сиру зазвичай люблять ласувати діти. У Європі схожий за консистенцією та смаком сир називають брюєль або отта.
Після утворення вурди також залишається рідина, її називають жентиця. Це дуже корисний та смачний напій.
Для того, щоб з будзу утворити бринзу (яку ще називають білим золотом Карпат), його витримують у теплому місці.
Потім перетирають, щедро солять і тримають під гнітом (вагою) протягом місяця. Бринзу міцно втрамбовують у дерев’яні діжки і там вона може зберігатися кілька років.
Карпатці додають бринзу майже до всього: до каш, салатів, вареників, картоплі.
Одна з найвідоміших страв з бринзою – карпатський банош. Це кукурудзяна каша, варена на сметані, до якої додають шкварки та бринзу.
Карпатський йогурт
Автентичний карпатський йогурт – оповитий міфами. Згідно з легендою, самі мольфари (так називали надзвичайно розумних карпатських магів) винайшли та подарували рецепт цього напою карпатцям.
Передавали вони його з настановами: по-перше, тримати у секреті рецепт і, по-друге, вживати щоденно, аби залишатися здоровими, красивими та жити довго.
Недаремно ж серед мешканців Карпат так багато довгожителів! Цей йогурт припав карпатцям до смаку, адже він смачний, втамовує і спрагу, і голод.
Має невисоку кількість калорій і водночас містить багато вітамінів та корисних речовин, які сприяють зміцненню імунітету й покращують травлення.
Приготування карпатського йогурту у місцевих мешканців було (а в багатьох селах і досі є) майже священним дійством.
Для нього брали тільки свіже, ще тепле парне молоко, розливали його у глиняні глечики.
Заносили у темне прохолодне місце, де було не більше 5-ти градусів тепла, а вологість – близько 80%. Таким приміщенням були зазвичай льохи. У льохи наносили запашні зірвані гілки винограду, берези та липи.
Витримавши молоко протягом доби у таких умовах, злегка підкислий продукт переливали в широкі горщики. Перед тим внутрішні стінки горщиків обмащували вершковою сметаною.
І вже через добу можна було смакувати неймовірним карпатським йогуртом.
Такий йогурт можна не лише пити, а й додавати до соусів, заправок до салатів, їсти з фруктами, овочами та готовими стравами.
Ще донедавна, щоб спробувати автентичний карпатський йогурт, потрібно було їхати до гір.
Але вже цього року, завдяки численним дослідження Карпатського регіону, клопіткій роботі технологів молочної компанії “Галичина”, вдалося відтворити цей неповторний вершковий смак і подарувати карпатський йогурт усій Україні.
Адже всі ми, українці, – в душі трохи карпатці.
