АНОНС. Як закарпатські міліціонери випили воду, якою обмивали покійника
Дядя Вася був добрим чоловіком. Жив він самотньо, бо діти роз’їхалися, а жінка померла десь 10 років тому.
Пенсії йому бракувало. А одружуватися більше не хотів. Як міг газдував на своєму обійсті. І дуже любив город. В нього чи не найліпше у селі родили буряки та картопля. А коли треба було рубати тички на квасолю, то чи не пів села йшло до нього, щоб допоміг. Бо в людей не було часу або охоти цього робити.
А бідним людям він привозив тички задарма на своєму маленькому дерев’яному візку, пише популярна на Закарпатті газета «ПОРАДИ».
Але один чоловік щось його дуже незлюбив. Це був наш Петро, якого в селі називали Великим. Колись він перебирався з однієї доброї посади на іншу. А тепер має не таку вже й велику пенсію. А на життя озлоблений через те, що його «відлучили від корита». Та й жінка йому завжди допікає, що ніякого хосна із нього на хазяйстві нема. Ні дров нарубати не вміє, ні меблі полагодити, ні за городом подивитися. Ця вся робота звалилася на її плечі.
Хоч раніше грошей у них було – як сміття, то вони на кожну дурницю собі майстрів викликали. Але великі гроші у них на книжках пропали. І мусили вони стати такими, як і всі інші люди в селі. У поті чола добувати хліб щоденний. А вони до цього не звикли.
А ще завжди жінка ставила Петрові у приклад Василя:
– Дивися, ще в потемках пішов у ліс за тичками!
Та що там казати, Василя дружина згадувала по 100 разів на день. Так, ніби це не він, Петро, таку величезну хату збудував, а Василь.
Та Петро не здавався. Смішно було дивитися, як Петро Великий пробує всіма командувати, але командувати – ніким. Хіба що качками на городі. Та й ті його не слухають – живуть так, як вважають за потрібне.
Як же чоловік обхитрив міліціонерів і чому вони до нього завітали?
Про це та багато-багато іншого читайте у свіжому номері надзвитчайно популярної на Закарпатті газети «ПОРАДИ».
Купуйте свіжий номер газети «ПОРАДИ» у кіосках або передплачуйте на своїй пошті!
У продажу із 3 серпня.
