Як стати надією для когось
Дощі облюбували Україну. В різних містечках, містах, селах дощ ллє як з відра. Придумуєш собі якусь історію з тим дощем. Шукаєш в його краплях несказані слова, які римуються з блюзом. Намагаєшся заглянути йому в очі. Адже дощ також їх має. І – настрій. Кожного разу інший. Веселий настрій у дощу був сьогодні вранці. Він наче дражнив сонце, не даючи йому заволодіти небом. Сонце було надією, а дощ вступав у бій як безнадія, з якої неможливо вирватись, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
Мене обігнала машина, обливши з голови до п’ят. Крізь образу і відчай захотілося таки навіть у цьому додатковому дощі знайти якусь надію. Ось думаю: «Добре, що дощ цей так облив мене, а не когось іншого, ось хтось інший йде собі спокійно під парасолькою і не тривожиться марнотами марнот, бо тривога таки недобрий побратим на цілісінький день». Хочеться, щоб кожен з нас мав надію на щось світле і радісне у житті. У глобальному і дуже інтимному масштабі. Ми так звикли до цього слова «надія», що, можливо, навіть не задумуємося над його доленосним значенням. Для когось слово «надія» завжди з великої букви, бо є найменням, а це також накладає на людину певні моральні обов’язки, наче вона завжди повинна оправдати своє імення. На краєчку тротуару стоїть скромна бабуся, яка не має сміливості простягти руку з благанням про допомогу і ще ненароджена надія тихесенько вмирає в її очах. Ми спішимо, бо зараз знову може розпочатися злива, а якась незрозуміла бабуся тут вештається під ногами. Її рука безсило опускається. Не бачимо, не зауважуємо. Чекаємо сонця. А можливо сонце підходило до нас долонею цієї бабусі? А можливо саме ми можемо стати для когось в цю мить надією? Це зовсім не означає, що треба відразу ж кидатися комусь на допомогу, може бути достатньо лише привітної усмішки. Чи просто привітання. Бо що таке надія? Як розказати про це слово іншими словами. Надія – як океан дощу. Кожен може почерпнути для себе свою.
Мама виплакала останні сльози біля ліжка хворої дитини, але не втрачає надії. Дівчисько має надію купити найновіший айфон. Всі ми маємо надію, що Україна таки встане на ноги, хоча, якщо прислухатися до людських розмов, то це схоже на ілюзію, а не на надію, тому з кожним днем все більше українців покидають рідні домівки з надією на краще життя десь у світах. І дарма, що слово «надія» там має зовсім інше звучання. А можливо таки варто плекати слово «надія» на своїй землі, в очікуванні сонця, навіть під нескінченними зливами. З цим словом навіть можна імпровізувати. Наприклад, поглянути на нього як «на дію», і тоді надія обов’язково перетвориться на активну дію. Це будуть не лише сподівання, а крок уперед чи назустріч комусь, хто дуже прагне цієї зустрічі. Можливо ви спонукаєте когось на дію чи станете чиєюсь надією. Бути чиєюсь надію занадто відповідально? Тут зі своїми надіями розібратися б якось і зрозуміти, що для тебе найважливіше. Але, як не крути, на землі найважливіше залишатися Людиною, куди б не занесло тебе життя. Хай падає дощ, світить сонце, віють холодні пронизливі вітри, метуть сніги – при будь-яких обставинах десь розквітає квітка надії для кожного з нас. Ви не вірите? Дарма. Оберніться! Щойно хтось усміхнувся до Вас! Ще одна надія у світі народилася…
Анастасія КАНАРСЬКА, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net
