Чому Москаль став рупором закарпатських лісівників і не бачить реальних вирубок
Це намагалися з’ясувати журналісти під час інтерв’ю з головою Закарпатської ОДА.
Геннадія Москаля не треба зайвий раз представляти на широкий загал. Він постійно в медійному полі, завжди має свою думку про ключові події в державі, її хочуть чути, навіть якщо вона дуже екстравагантна і часом виходить за межі політкоректності, пише Укрінформ.
– Ви останнім часом стали “рупором” закарпатських лісівників, багато повідомляєте про стан справ у цій галузі в області, про зменшення рубок. Проте минулого місяця стався скандал із перешкоджанням журналістській діяльності на Тячівщині, перед тим — корупційний скандал у сусідньому господарстві в тому ж районі…
– Щодо того корупційного скандалу я дав доручення розібратися правоохоронцям і публічно відзвітувати на засіданні облради. Бо це скандал запланований. Його суть — знайти за допомогою підставної особи хабарника і роздути це на публіку. Знайшли людину, 24 роки, вона, за даними Державної фіскальної служби, ніде не заплатила податок на дохід фізичних осіб і ніде немає ніякого доходу від підприємницької діяльності…
– Але разом із тим купує ліс і дає хабарі?
– Здавалося б — за які гроші? Він ходив там в окрузі більше місяця. Спочатку до керівника цього лісництва, той, вибачте, послав його подалі, до лісничих — безрезультатно. Ну, але зрештою знайшов дурня, який повівся. Той майстер лісу за 2,5 години (без аукціону та біржі) продав ліс, він такого ж віку, цей “лісник-хабарник”, як і провокатор. Через півроку має женитися, от грошей на весілля хотів зібрати… Там навар був 16 тисяч, навіть менше. Отже, вони наймають машину, їдуть на верхній склад, вантажать цей ліс, їх там ловлять, це йде одразу в телевізор і починається скандал.
У нас же якщо корупційна справа, то біжать не в прокуратуру чи СБУ, а в телевізор. У нас іде боротьба з корупцією телевізійна, а не справжня.
– А справжня не такими методами має вестися, хочете сказати?
– Я свого часу законопроект подав, який стосувався антикорупційного бюро, він досі лежить у ВР. Його суть у тому, що це бюро не повинне мати філіалів, а має бути зосереджене — як у Варшаві, в Будапешті, в Бухаресті — у Києві. От в Румунії дуже чітко зроблено: є п’ятірки – слідчий і оперативні працівники. Електронна система розписує їх, керівник не може розписати і сказати, ти так і так робиш – там і там. Коли приходить сигнал із якоїсь області (звернення, підписані чи анонімні, чи агентурні повідомлення), він іде в електронний розподіл. І тоді якась п’ятірка береться за розслідування. А в нас правоохоронці використовують метод, що називається “торпеда” оперативним сленгом, тобто, підставних осіб, які йдуть провокувати на хабар.
– А тоді на суді вся справа розвалюється…
– Румуни, наприклад, таких агентів шукають у когорті ворогів тих, щодо кого є певні підозри. Це може бути незаконно звільнений мером чиновник, наприклад. І доказова база, зібрана ним, — залізна. Я знаю одного адвоката румунського, який захищає клієнтів від антикорупційного бюро. Він жодного суду не виграв, каже, що звинувачення дуже професійно веде розслідування, і там на суді справи не розвалюються. А найголовніше — у них нема антикорупційного суду. Є просто суд. І їм до лампочки, хто ти, якщо ти у них — то ти або підсудний, або свідок, або потерпілий. І якщо один із судів Бухареста заарештував брата чинного президента Румунії й Апеляційний суд міста Бухарест це затвердив, то це чогось варте.
