Останнім часом дуже популярними стали розводи на гроші. Мене це завжди оминало. Але одного разу шахраї все ж таки дісталися і до мене, пише популярна на Закарпатті газета «ПОРАДИ».
Одного разу невідомі й мені теж подзвонили на мобільний. Суворий чоловічий голос повідомив, що мій син ось кілька хвилин тому збив машиною людину. Якщо я хочу, щоб його відпустили, мені треба швиденько перевести на картковий рахунок гроші.
Уявляю, що мала пережити жінка, у якої й справді є син, котрий має автомобіль. Але, мабуть, я дуже здивувала зловмисників, бо заявила, що мій син – доросла людина і хай собі виплутується сам із того, що накоїв.
Шахраї вважали, що вони правильно закинули гачок і почали обробляти мене. Мовляв, вони – потерпілі і я отримаю свого сина інваліда – без рук, без ніг, якщо одразу не перешлю гроші. А я й гнула свою лінію, що він має відповідати за свої вчинки, що б він там не наробив. Якраз прийшла з роботи – хотіла відпочити, то не пожаліла часу для цих негідників, щоб і самій трохи розважитися.
А тим часом я пішла в дитячу кімнату і покликала сина Юрчика вечеряти. Годину тому я забрала його з дитсадка і знала, що зараз він не проти манної каші – тільки якщо її приправити подрібненим шоколадом.
– Ну що, Юрчику, не будеш уже більше кататися на автомобілях увечері? – спитала його я. Юрчик щасливо засміявся і почав наминати кашу.
А я дивилася на нього з неприхованою радістю і дуже жаліла тих матерів, у яких зараз двадцятирічні дітки гасають по вечірньому місту. Хтозна, яка з них раптом почує несподіваний телефонний дзвінок, що їй треба викласти гроші за якесь там неіснуюче ДТП.
Оксана Поцко, м. Ужгород, газета «ПОРАДИ», екслюзивно для zakarpatpost.net