На Закарпатті після вбивства мисливцями матері, оленятко знайшло притулок на фермі
Газета «Неділя Закарпатські новини» продовжує вивчати Закарпаття і знайомити читачів із унікальними місцями нашого краю.
Цього разу ми побували в Хусті на страусиній фермі Василя Переца. Справа в тому, що рівно два роки тому, у червні 2016 року, до нашої редакції зателефонували діти з Ракоша Хустського району і просили приїхати. Хлопці пояснювали дуже незрозуміло, ми так і не змогли збагнути, де саме вони живуть і куди конкретно нас запрошують. Та головне, що вони розповіли, це те, що хтось убив дорослу оленицю і до них додому прийшло оленятко, тож діти хотіли, аби ми сфотографували його і написали про тваринку, щоб хтось її забрав «у добрі руки».
Тому ми порадили їм звернутися до господарів страусиної ферми, де вже давно мирно вживаються на одній території різні види тварин. Як з’ясувалося згодом, хлопці так і зробили. Отже, сьогодні ми дізнаємось, як живеться нашому старому знайомому і якою є косуля зараз… Адже нам надзвичайно приємно, що газета «Неділя Закарпатські новини» причетна до долі оленятка і не лише інформує читачів про найважливіші події в області, але й допомагає рятувати братів наших менших.
Малюк Чейзі шукає дружину
Чейзі, а саме так назвали малюка нові господарі, уже дорослий самець. У нього на голові трохи волохаті ріжки. Видно, що на початку осені він їх уже скине.
Виходить, Чейзі вже дорослий і йому потрібна наречена.
Та, за словами ґазди Василя Фіцая, самицю йому знайти не вдається. Хоча в природі у косуль полігамія і один «хлопець» може мати одразу 2-3 «дружин», та в хустського «жениха» поки що немає жодної.
Живе Чейзі у вольєрі один, хоча на фермі, наче в ковчезі Ноя, тварин багато, але поні неохоче ділять територію з іншими, навіть із ослицею Дельфіною. Але про них – трохи згодом.
А зараз Василь Перец поринає у спомини і пригадує, якими були перші дні підопічного у новому місці.
«Діти, які знайшли малюка, запевняли, що матері в нього не було. Батьки ж утримувати вдома дике лісове оленятко не хотіли. Мені вдалося дізнатися, що його маму вбили мисливці. Хто це зробив – невідомо, адже зізнаватися ніхто не хотів, бо тварина є Червонокнижною, – каже господар. – Її забрав мій зять, оскільки дітям, які настійливо телефонували, порадили звернутися саме до нас, адже на нашому «пташиному дворі» вже багато років діє справжній міні-зоопарк. Тож Вася, мій зять, поїхав шукати, де саме знаходиться маленький «сирота». Хлопці достеменно пояснити дорогу не вміли, тож він блукав із автівкою доволі довго».
Спочатку косулю пустили до кіз, однак дорослі ламанчі поставилися до незнайомця, нехай і дитинчати, не надто дружньо, тож новачок оселився в окремому вольєрі, де мешкає досі.
А до розмови долучається зять власника.
«Я годував його спочатку з піпетки, потім – із дитячої пляшечки, – зізнається Василь Фіцай. – Малюк був дуже голодним і худим. Видно було, що недоїдав, оскільки без матері прожив на той час уже кілька днів. Але незабаром я відгодував його, спочатку – козячим молоком, а згодом і іншими кормами. Тепер він залюбки харчується травою, має дуже спокійний норов, із допитливістю знайомиться з відвідувачами, позує перед фотоапаратами. Якщо приручити дорослу тварину неможливо, то наш Чейзі, опинившись на фермі ще крихітним створінням, виріс дуже ручним».
До відвідувачів косуля справді підбігає одразу, часто лащиться, мов собака.
«Наш маленький родич оленя з красивою статурою, симпатичною мордочкою і довгими вухами – як жайворонок, любить прокидатися дуже рано. Він фактично будить інших тварин, правда, робить це тихо, – ділиться думками Василь. – Природою так закладено в генах, що косулі активні в сутінках, їм до снаги гуляти під час сходу сонця. Я перечитав багато літератури і добре вивчив поведінку свого юного підопічного. Звичайно ж, хотілося б придбати йому подругу, щоб не сумував. Благородний «бембі» має таку мирну вдачу, що інші тварини його ображають».
Крім трави косулі подобається ласувати сухариками, якими нерідко пригощають її туристи, і хоч це не найкраща їжа, навіть шкідлива для тварин, але діти дуже часто пропонують Чейзі саме її. А загалом, як переконує Василь Фіцай, меню тваринки майже таке ж, як у поні, ослиці та кіз.
«Годувати косуль можна жолудями, коренеплодами, травою, різними лісовими плодами. Рослинну їжу, щоправда, можна додавати в раціон лише з другого місяця життя», – стверджує ґазда.
А Чейзі тим часом довірливо поглядає на нас та підставляє спину, аби її погладити. Чим не вірний надійний друг, про якого можна тільки мріяти?
