Як закарпатці віники роблять. На один віник йде 20 стебел сорго
Свій віник мете краще – із цією приказкою повністю згідні у Чомонині. Саме це село на Мукачівщині – одне з небагатьох на Закарпатті, де продовжують займатися традиційним промислом – в’язанням віників із сорго.
За переказами, насіння сорго у Чомонин привезли заробітчани, які повернулися з Америки. Вони ж першими і почали робити віники. Масово один із основних атрибутів домашнього господарства стали виготовляти у селі із середини минулого століття, пише популярна на Закарпатті газета «ПОРАДИ».
Свого часу сорго вирощували понад 600 із 850 місцевих родин. І ця справа приносила чималий прибуток. Зараз на зміну прадідівським віникам прийшли пилососи і полімерні щітки, тож попит на віники впав. Однак чомонинці не поспішають розлучатися із улюбленим ремеслом.
Сорго, з якого власне й плетуть віники, люди вирощують у себе на ділянках – хто 5 сотин, а хто і 50. Особливого догляду культура не потребує. Зовні сорго схоже на очерет, виростає до 2-2,5 м у висоту.
– Цю рослину ще плутають з кукурудзою, мабуть, через довге стебло і широкі листки. А ось з верхівок – пишних китиць – якраз і виходять всім відомі віники, – говорить місцевий майстер Золтан Годор.
Чоловік зазначає, що найбільш трудомістка робота у виготовленні віника – підготувати рослини до роботи. У вересні стебла зрізують і очищають від листя, яке залюбки поїдають корови. На виготовлення віників годиться тільки верхня пишна частина. Її звільняють від зернят, які йдуть на корм поросятам і курям. Обробляти сорго непросто, адже на ньому багато пилу, який дере у горлі. Вже обчищені рослини мають добре просохнути. Якщо сорго недосушити, то віник, зрештою, буде неякісний і за кілька днів розсиплеться.
Пан Золтан каже, що сорго щороку виростає різне. Майстер легко може розрізнити віник із торішнього врожаю та попередніх років.
Готовий висушений матеріал сортують: з більших стеблин в’яжуть серцевину віника, з менших – зовнішній шар. На один віник достатньо приблизно 20-25 пишних стебел сорго.
Особливих секретів у виробництві віників немає, зазначає Золтан Годор, котрий справу займається ще із шкільних років. Потрібні самі стеблини сорго, голка із велосипедної спиці і шпагат. Та головне – старанність, трохи вправності і сильні руки: що міцніше зв’яжеш стебла, то довше слугуватиме віник.
Для багатьох місцевих виготовлення віників – то вже родинна справа. Йосип і Єлизавета Ороси за роботу беруться завжди разом. Чоловік, однак, заздалегідь має подбати про ручки для довгих віників – робить їх з бука або ясена.
– Років 25 тому ми робили по 30 віників щодня і їхали їх продавати у Сваляву, Іршаву чи Мукачево. Бувало, що приїжджали машини і купляли все оптом. Тоді, звичайно, виготовляли більше товару. Зараз ми, як і інші місцеві майстри, вже не в’яжемо віники в такій кількості, як раніше. Але все ж люди роблять їх і для себе, і для своїх близьких і, звичайно, для продажу. Вартість віника з довгою ручкою – 30 гривень, середнього – 15, – розповідає пані Єлизавета. Жінка каже, що при потребі можуть з чоловіком виготовити і 120 віників у день, був би тільки попит на товар.
Односельчанці Оросів пані Парасці – 65. Віники в’яже із дитячих років. Каже, в молодості за день могла зробити 50 виробів, зараз – близько десятка. Її часто можна зустріти на ринку в Мукачеві, де продає свій товар: за великий віник з ручкою жінка простить 50 гривень, за маленький – 25. І щодня знайдеться той, хто придбає необхідну в господарстві річ. Пані Параска зізнається, що мороки багато, але віддача вже не та. Однак віник в будинку залишиться, і ніякий пилосос його не замінить.
Кажуть, що віник в будинку захищає від злих сил. Можливо саме тому ось уже понад півстоліття старовинне ремесло допомагає жителям Чомонина підтримувати порядок і фінансове благополуччя.
