Чому депутати так не люблять Закарпаття?
Чому слуги народу намагаються перекласти відповідальність з себе на інших
Дії закарпатських депутатів не просто дивують, а навіть не відповідають логіці, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
Невже вся їхня діяльність полягає у прийнятні різного роду звернень, від яких користі як собаці з п’ятої лапи?
Популістські методи роботи вже давно набридли людям, але більшість чомусь усе ж їм вірить.
Особливо вони люблять піаритися на питанні доріг та їхніх ремонтів, освіті та медицині.
Справа в тому, що з січня цього року автошляхи, які раніше перебували на балансі Укравтодору, перейшли на утримання місцевих громад, тобто за їх стан та ремонти зараз повинна відповідати обласна влада.
Утім вона неспроможна на це. Більше того, є лідером в Україні з перешкоджання об’єднанню територіальних громад. Фактично на Закарпатті реформи не просто гальмуються, а вони нашого краю ніби зовсім не стосуються.
Тож цими днями наші народні обранці затвердили не план ремонту шляхів, а прийняли звернення до Міністерства інфраструктури України з проханням… змінити статус автодоріг області. Важливе питання, що й казати!
«З метою приведення у відповідність до класифікації автомобільних доріг загального користування вважаємо за необхідне змінити статус автомобільних доріг місцевого значення області… на територіальні автомобільні дороги, з подальшим включенням їх до переліку автомобільних доріг загального користування державного значення, що затверджується постановою Кабінету Міністрів України», – наголошується у зверненні Закарпатської облради.
Також там наводяться приклади того, що перевищується вантажомісткість автошляхів, що дорогами місцевого значення, які з’єднують з дорогами державного значення автомобільні пункти пропуску міжнародного значення через державний кордон забезпечується цикл руху великовагових автотранспортних засобів та багато іншого.
Проте насправді документ є намаганням обласних депутатів перекласти відповідальність за ремонт із себе на когось іншого.
Та й наші народні обранці майже на кожній сесії приймають якісь звернення, тож на чергове мало хто взагалі звернув увагу.
Але найбільше у нас говориться про так званий «митний експеримент», про який чули навіть діти в школі. На нього, власне, постійно нарікає влада, точніше акцентує увагу на тому, що гроші від перевиконання плану з митниць відбирає Київ. Але правда трохи інакша, ніж більшість із нас думає.
Особливо це звучить обурливо у контексті того, що втрачені кошти можна було спрямувати на ремонт доріг. Подібна ситуація склалася не лише в нас, але й у Полтавській, Чернівецькій та інших областях України.
Тож наші місцеві слуги народу, наче папуги, просто скопіювали сказане іншими раніше, адаптуючи полум’яні промови під Закарпаття.
І не тому, що гроші з наших митниць не йдуть до столиці, а через те, що насправді туди стікаються кошти не лише з нашого краю, а з усіх митниць держави. На жаль, такі правила, причому для всіх без винятку.
Як пояснили у Закарпатській митниці ДФМ, «перевиконані» кошти митниця спочатку офіційно відправляє у Київ – такі правила. Тоді Міністерство фінансів вирішує, якій саме області з цієї суми скільки грошей дати. Коли гроші поділено, вони надходять на рахунки Держказначейства України, а звідти – у обласні казначейства, й лише після цього – до обласних бюджетів, які тільки на цьому етапі можуть на щось витратити гроші.
Дійсно, схема дуже хитра, адже ніби областям і дарується право розпоряджатися заробленими грошима, але лише в тому випадку, якщо так вирішать зверху. Тобто перевиконуй – не перевиконуй план, гроші все одно доведеться віддати! І не лише Закарпаттю. Та у нас прийнято чомусь вважати, що оббирають лише наш край, адже він найбільше віддалений від столиці.
З іншого боку, де були наші депутати, коли митний експеримент лише починався? Чому область включили до нього однією з останніх?! І це при тому, що кордонів тут найбільше в Україні!
Нагадаємо, що у 2015 році експеримент запровадили у чотирьох областях країни – Волинській, Одеській, Львівській, Чернівецькій, а в 2016 році – у місті Києві. Закарпаття ж до експерименту включили лише наприкінці 2016 року і лише з січня 2017-го він запрацював.
І дуже цікаво, чому наші народні обранці зараз, коли до області надходить недостатньо грошей, не відстоюють інтереси виборців у столиці? Чому про це кричить лише місцева влада?
Тож чи варто вірити пафосним повідомленням на кшталт: «Чому Київ забрав у Закарпаття гроші від «митного експерименту»?
Крім того, різні звернення обласних депутатів до Гройсмана, Міністерства інфраструктури та інших відомств є лише примітивним популізмом, тобто перекладанням відповідальності з себе на інших.
Та й дивує, чому наші сусіди львів’яни більше переймаються транспортним сполученням Закарпаття, ніж місцеві. Це стосується (як ініціативи про запуск Інтерсіті між Києвом та Ужгородом, яку ініціювали у Львові, а закарпатські депутати видали за свою через місяць після цього), так і деяких інших нюансів.
Тож чи люблять Закарпаття наші обласні слуги народу – питання риторичне…
Іван ДУХНОВИЧ, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net
