Після того, як я приворожила чоловіка, він став мені огидним

[Total: 0    Average: 0/5]

Мені соромно у цьому зізнаватися, але я приворожила свого чоловіка. Ні, тобто спочатку в нас було велике кохання. Та і я була безтямно в нього закохана. Мені здавалося, що наше щастя буде тривати вічно. Спочатку саме так воно й було. А потім я помітила, що чоловік занудьгував. Став задивлятися на інших красивих жінок. А одного разу я навіть запідозрила зраду. Але я – жінка рішуча. Ви думаєте, що після цього я плакала цілими ночами, а вдень ходила, як чорна хмара? Коли б не так! Я одразу взяла свою долю у власні руки, пише популярна на Закарпатті газета «Поради».

Коли подруги все активніше почали мені нашіптувати, що в мене є суперниця, я вже знала, що буду робити. Пішла до ворожки. Виклала перед нею чимало грошей. І тоді, наче ультиматум, випалила:

– Я не хочу його втратити – ні в якому разі. Ви маєте зробити все – можливе і неможливе. Він має бути моїм.

Ворожка усміхнулася мені у відповідь. Напевно, їй дуже подобалися такі рішучі клієнтки, як я. Адже по-перше – це гарантувало добрий заробіток. А по-друге – як не крути, я вірила в її безмежні можливості. Тож ворожка, яка назвала себе Надією, пішла в іншу кімнату і щось там стала чаклувати.

Я тим часом нервово розглядала стіни і досить пристойну обстановку в квартирі.  Все тут було стримано, але дуже дорого. Ніяких дешевих цяцьок. Я навіть засимпатизувала цій магині, яка має такий вишуканий смак.

Через хвилин десять Надія повернулася кімнату – вже з мініатюрною пляшечкою.

–  Це я маю підливати йому у страви? –  спитала я.

–  Яка ти все ж таки кмітлива дівчинка! – похвалила мене ворожка. –  По одній чи по дві краплі і щоб на кожен обід. Не пропусти жодного обіду. Має вистачити на тиждень. Гарантую, що він більше нікого не схоче бачити – тільки тебе одну.

Я їй із вдячністю кивнула. Дуже хотілося їй вірити. І бачила, що вона теж мені вдячна – за те, що я вірю їй. Адже багато її клієнтів ставилися до неї з неабиякою недовірою та підозрою у шахрайстві. Хоч і приходили по допомогу.

Я кинула пляшечку до сумки. Наступного дня почала діяти. Робила все так, як і казала Надія. Одна крапля до борщику чи до супу. Чоловік нічого не помітив.

А через тиждень так почав нахвалювати мої обіди, що мені аж соромно від цього стало. Адже все було на столі – як і завжди! А на мене дивиться так, ніби я – остання жінка на цій землі. Став ходити за мною по п’ятах. Виконувати всі мої забаганки. Став засипати мене подарунками. Був дуже ніжним у ліжку, невибагливим до побутових дрібниць.

Але відбулася дуже дивна метаморфоза. Водночас із запалом чоловіка почала згасати моя цікавість до нього. Він став мені зовсім нудним і не  викликав в мене жодного бажання. Він мене все більше і більше дратував. Ні, не тому, що він мені догоджав. А тому, що ставився до мене, як син, який без матері помре.

Я бачила, що і моє ставлення приводить його до розпачу. Він клявся, що любить мене і я йому вірила. Але для мене вже не була важливою його любов. Я почала зневажати чоловіка, з огидою ставитися до його клятв у вічному коханні. Скінчилося тим, що ми все ж таки нарешті розлучилися. Він і досі не розуміє, чому ж це сталося. Він так і не зміг випросити в мене пояснення, в чому ж була його вина.

Знаю, що й досі він не одружений. Пробував зав’язувати якісь зв’язки із жінками, але нічого путнього в нього не вийшло. А я зустріла Андрія. Не знаю, чи справді він – моя доля чи це моя помилка, але я полюбила цього чоловіка. А про колишнього навіть чути не хочу.

Отака то справа – займатися чарами. Мабуть, не треба мені було цього робити. Адже доля знала, куди вона мене веде. Потрібно, щоб все складалося само собою. Ми й так мали розлучитися. Дорогі дівчата, не обманюйте долю! Бо вона могутніша за вас. Я думаю, що в мене ще все легко обійшлося. Життя мені могло помститися за такий крок.

І часто мені дуже стає тривожно, що колись воно покарає мене за мою гордість. Адже я вирішила, що все має бути по-моєму. Але по-моєму – це не завжди найкраще.

Юстина, Рахівський район, газета «Поради», ексклюзивно для zakarpatpost.net

-1 thoughts on “Після того, як я приворожила чоловіка, він став мені огидним

  • 20.09.2018 at 00:12
    Permalink

    Жизнь накажет за глупость, а Бог за то что выпросила любовь, а потом отреклась. Испоганила жизнь другого человека, не тобой дарованную, изменила судьбу, не тобой написанную. Жалко, что за привороты рассчитываются дети. А ты можешь радоваться, что жизнь удалась, пока карма по темечку не стукнет. Увы.

Comments are closed.