День на Закарпатті був багатим на події.
Сьогодні в Ужгороді відкрився Перший Міжнародний театральний фестиваль «Монологи над Ужем»
Організаторами фестивалю виступила Ужгородська міська рада разом із газетою “Неділя Закарпатські новини” та сайтом zakarpatpost.net.
Вистава перенесла глядачів у часи сталінських репресій у Польщі. Сюжет надзвичайно хвилюючий, драматичний і актор відтворив ті трагічні події дуже реально, професійно. Глядачі хвилювалися і співпереживали, насолоджувалися багатоликістю виконавця.
Після закінчення вистави організатори привітали Матеуша Новака з дебютом в Ужгороді, а сам він подякував їм за теплий прийом. Крім того, за його словами, місто дуже сподобалося і він назвав його маленьким Парижем.
Міський голова Ужгорода – про оновлення площі Ш. Петефі та набережної Незалежності, нові автобуси, а також про те, що ще планується зробити в Ужгороді, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
Тож у рубриці «Я#Успіх» газета «Неділя Закарпатські новини» пропонує вам інтерв’ю з Ужгородським міським головою Богданом Андріївим. Ми говорили з ним про найбільш злободенні питання, які хвилюють ужгородців – ремонт площі Шандора Петефі, долю набережної Незалежності, громадський транспорт та багато іншого.
Закарпатська фейсбучна журналістика. Як розумна людина, яка вчилася в університеті, може сприймати інформацію з соцмережі за чисту монету? У тому морі публікацій багато чорного піару, маса нікому не потрібних сімейних фотографій і селфі, що навіть психологи вважають психічним захворюванням, а також різних реплік, що цікаві тільки обмеженому колу людей.
У Фейсбуці зазвичай не працюють журналісти, а розважаються блогери і їхні записи сприймати за серйозні матеріали не можна хоча б через те, що якщо над ними «згустилися хмари», публікацію зі своєї сторінки вони можуть будь-якої миті видалити лише одним натисканням кнопки. У випадку з газетою та телебаченням так зробити не можна. Якщо журналіст помилився, він дає публічне спростування у ЗМІ. А от блогер за наклеп на когось, якщо він не підтвердився, навіть не думає вибачатись перед тим, кого образив.
4 жовтня в Ужгороді у Драмтеатрі пройде унікальний майстер-клас відомої київської бізнес-леді, рестораторки, екс-дружини футболіста Владислава Ващука Маргарити Січкар.
Маргарита є автором п’яти книг із сімейної психології, навчає людей, як стати щасливими, як змінити себе, а разом із тим – і світ довкола себе.
Вона розповість, яким повинен бути ідеальний чоловік і як правильно потрібно кохати.
«Не пліткуйте і не критикуйте людей! Коли когось починають обливати брудом, припиняю розмову. Не мучтеся тим, що про вас скажуть. Важливо, хто про вас говорить: людина, яку поважаєте, думка якої важлива, чи примітивний обиватель, який збирає плітки… Раджу прочитати книгу Олега Новосьолова «Жінка. Підручник для мужчин». Автор «здав» усі паролі і таємниці «прекрасної половини». Всі жіночі штучки, описані автором у книзі, я застосовувала у стосунках з чоловіками», розповіла вона.
Життя пробивається навіть через каміння, через асфальт. І свідченням цьому є молодий дикий виноград на одному з мостів всередині Боздоського парку.
Чи то покриття не настільки якісне, чи настільки велика жага до життя у цих рослин, але вони все одно тягнуться до сонця, розростаються і навіть пускають пагінці.
Незважаючи на те, що на календарі осінь і природа почала готуватися до сплячки, дикий виноград і не думає здаватись. Він освоює все нові території і проривається до світла крізь сіре покриття.
Зворушливу сцену цими днями побачив журналіст газети «Неділя Закарпатські новини» у Боздоському парку в Ужгороді.
Із одного з дерев впало молоде білченятко. Очевидно, тваринка не втрималась на гілці, не розрахувала відстань, коли перестрибувала і звалилася на землю.
Малюк знепритомнів і нерухомо лежав посеред дороги.
Це побачила мама-білка. Вона негайно кинулася на порятунок дитинчати.
З’явилася посеред парку ніби нізвідки…
Оскільки там саме вигулювали собак і загалом було досить людно, бідна тварина боялася за безпеку малюка і негайно помчала на порятунок.
Вона взяла білченя в зуби і почала тягнути на дерево. Але до дупла було далеко, довелося важко тягнути маля спочатку на ялинки, потім із ним перестрибувати на інші дерева.