Любка: Логіка закарпатських заробітчан з угорським паспортом не політична, а прагматична
Понад 100 тисяч закарпатців отримали угорські паспорти за останні 10 років. З огляду на кількість населення Закарпатської області й самої Угорщини – це колосальна цифра. Хоча в межах України вона протягом десятиліття нікому не різала вуха й очі. Закарпатські українці йшли по угорські паспорти не через угорськість, а через євросоюзність цих документів.
Таку думку вислови та розвинув у своїй колонці на сайті opinionua.com популярний український поет та прозаїк Андрій Любка, пише zik.ua.
«Якщо хтось думає, що закарпатці ставали в черги за мадярськими паспортами для того, щоби продемонструвати свою лояльність до Угорщини, бо дуже хотіли стати угорцями, то глибоко помиляється…. Закарпатці, у тому числі закарпатські українці, йшли по угорські паспорти не через угорськість, а через євросоюзність цих документів. Угорщина під орудою Орбана давно не демонструє економічних злетів і перетворилася на досить депресивну країну. Нині навіть у Словаччині можна заробити більше, не кажучи вже про Польщу й Чехію, а саме в останню країну й виїжджають на заробітки найбільше закарпатців. Чимало власників угорських паспортів поїхали в Британію чи навіть у Канаду – словом, туди, де більші зарплати. Логіка простих заробітчан не політична – вона прагматична. Віктор Орбан, роздаючи направо й наліво угорські паспорти, у тому числі сподівався, що ці нові громадяни Угорщини потім саме за нього голосуватимуть на виборах, але більшість із них отримала документ – і шукай вітра в полі», – вважає Андрій Любка.
Письменник вважає, що саме через цей прагматичний підхід, коли угорський паспорт означає просто інструмент, папірчик, із яким ти можеш працювати в Євросоюзі необмежено й без дозволів, ставлення до цієї проблеми в Закарпатті спокійне.
«Та й взагалі: здається, що конфлікт розгортається між Києвом і Будапештом, бо, на щастя, поважної напруги на Закарпатті він не спричинив. Хоча, ясна річ, нам, закарпатцям, приємно, що чи не вперше за роки незалежності Україна у відносинах з Угорщиною поводиться як рівноправний партнер. Із гідністю. Це не означає, що раніше було плазування. Просто тепер наша держава припинила закривати очі на відверте хамство й зневажливе ставлення з угорської сторони. Угорці банально не звикли, що Україна може мати й (sic!) захищати свої інтереси. Тому й ремствують», – підсумовує Любка.
Також письменник радить зробити відповідні висновки із цієї ситуації.
«По-перше, більше дбати про власних громадян – українців угорського походження, більше спілкуватися з ними, дослухатися до них і працювати з ними. Розмови з Будапештом про громадян України – це якось нелогічно, правда? Треба розбиратися й шукати компроміс не в чужій столиці, а в себе вдома, із власними громадянами. По-друге, і найголовніше, Україні давно пора переглянути свою політику щодо біпатризму, так званого подвійного громадянства. Бодай визначитися – або ми проти, або ж ми за. Бо нині ситуація виглядає так, що в Україні подвійне громадянство заборонено, але на ділі функціонує без проблем. Саме це завело Україну в скрутну ситуацію. Бо проблема не в угорському паспорті для закарпатців, а в тому, що Україна ці паспорти не контролює й не ідентифікує. Ми не знаємо, скільки наших держслужбовців, військових, поліцейських, депутатів місцевих рад, політиків і бізнесменів мають угорські паспорти, а це і є загроза, бо в гібридні часи така п’ята колона – небезпечна. А те, що прості люди їдуть із цим паспортом на заробітки – гідне навіть подяки, бо зароблені гроші вони потім привозять додому й інвестують в Україну», – написав Андрій Любка.
