Як чудотворний образ рятує людей від раку
До святині постійно приїжджає багато закарпатців
У селі Тростянець, що у Ківерцівському районі, вшанували чудотворний образ Богоматері «Одигітрія». Очолив Літургію митрополит Луцький і Волинський Михаїл, пише популярна на Закарпатті газета «ПОРАДИ».
На Волині ікона Богородиці «Одигітрія» (Дороговказниця) опинилася у 1648 році, на той час було їй близько 200 років. Звідки вона у селі – відомостей ніде не знайшли. Літопис образа не зберігся, відомі лише декілька фактів. Наприклад, самооновлення ікони у 1889 році та оновлення її риз на початку 2000-х.
У наш час Богородиця з Ісусом допомагають сотням нужденних. Про це «Інформаційному агентству Волинські Новини» розповів настоятель місцевої свято-троїцької парафії УПЦ КП протоієрей Сергій Ледвовк.
Отець Сергій розповідає: коли його, священнослужителя з Київщини, тільки призначили служити у невеличкому селі на Волині, вищі сили, здавалося, ведуть сюди, до місця, де оселився образ Одигітрії.
– На той час ікона сім років як перебувала на реставрації. Аби забрати її до церкви, ми мусили подбати про належний дім для чудодійного образа: забезпечити мікроклімат, встановити сигналізацію та надійні двері. І тільки 2011-го Богородиця з Ісусом знову стала кликати всіх нужденних, сотням, навіть тисячам людей дарувати віру та зцілення, – говорить священик.
Аби розповісти про всі дива, які за останні роки сотворила Богородиця, не одну книгу треба написати. Бо навіть ті чотири товсті зошити, куди кожен зцілений занотовував подячне, вже закінчилися.
– Серед яскравих спогадів – подружжя, яке, побачивши замок на церковних дверях, уже хотіло повертатися до Луцька. Але останньої миті я їх побачив, запросив до храму, вони розповіли, що тяжка недуга – рак дружини – привела пару до ікони. Щира молитва допомогла цим вірянам. І коли жінка поїхала в Київ до лікарів, ті повідомили: «Ви здорові. Їдьте з Богом», – пригадує священик і додає: випадків дивовижного зцілення від онкозахворювань було чимало.
– А якось приїхала пара, яка 12 літ не мала дітей. Жінка набожна, не заперечиш. Натомість чоловік був далекий від релігії, під час першого молебню стояв собі подалі, на підвіконня сперся. На другій службі – вже поруч із дружиною. Третю вони разом увесь молебень на колінах простояли. Розумієте, відкрив цей чоловік своє серце Господу! А через рік дзвінок: «Отче, хочемо дитинку охрестити». Розпитавши, звідки телефонують незнайомі люди, промовляю: «Така спека на вулиці. Нащо зайвих 30 кілометрів будете малятко в машині марудити?» – «Ні, – відповідають, – тільки у вас і тільки перед чудодійною іконою». Приїхали. Я як глянув – ледь ноги не підкосилися: той самий чоловік, який рік тому на підвіконня сперся та знехотя молитву слухав. Побіг він до Богородиці, впав навколішки, заплакав, воссилаючи дяку. Бо саме чудодійний образ допоміг через 12 літ дочекатися первістка Артемка.
Слава про незвичайну силу Одигітрії пішла Волинню, Львівщиною, Тернопіллям, Закарпаттям, до Києва докотилася, Білорусі, Польщі, навіть до Америки!
– Як зараз бачу, прийшло подружжя: вона – українка, він – американець, і двоє синів-близнюків із ними, – усміхається, пригадуючи, отець Сергій. – Діти першими до ікони поспішили. Та не встигли ще ми до каплички піднятися, як вони назад біжать і щось белькочуть по-англійськи. «Що таке?» – запитую в їхньої матері. А вона сама аж призупинилася: «Уявляєте, кажуть, коли вони до «тої жінки з картини» (тобто Одигітрії) підійшли, вона на мить ожила й до них усміхнулася!»
Утім є чимало людей, які зверхньо ставляться до святині, зневажливо – до служителів церкви, не приховує отець Сергій.
– Буває, заїдуть на церковне подвір’я, скло у дверцятах машини приспустять і гукають до мене: «Візьміть гроші, помоліться за мене». – «Я не жебрак. Ваших грошей не потребую, – відповідаю в таких випадках. – А помолитися – то ви й самі можете зайти. Двері церкви завжди відчинені для вірян», – із гіркотою каже священик.
Але, як мовиться, Бог нам усім суддя. Просто кожному варто пам’ятати: Господь милосердний для того нам статки посилає, аби частинку від отриманого ми спрямовували на благі діла…
