Чому дружина зробила закарпатця педофілом і відібрала житло
Хочу розповісти, як я позбувся батьківської дачі. І можна навіть сказати, що це сталося в одну прекрасну ніч. Хоч ішов я до цього довго. Ми часто з приятелями влаштовували веселу пиятику, пише наддзвтчайно популярна на Закарпатті газета «ПОРАДИ».
Не те щоб ми були алкоголіками, але любили гульнути, влаштувати пікнік. І, звичайно, без дівчат не обходилося.
Але одного разу все ж таки зі мною сталося щось зовсім не передбачуване. Того вечора ми всі добряче набралися. У мене були великі проблеми з пам’яттю. І що трапилося після того, як ми вирішили розійтися, не згадаю зараз – ну ніяк.
Але прокинувся я у ліжку з якоюсь брюнеткою, яка вже готувала на кухні бутерброди. І це була моя кухня. Але як потрапила сюди дівчина – цього я не пам’ятав. Дівчина назвала себе Анжелою і заявила, що я дуже вправний у ліжку. На те щоб я дуже вже сумнівався у своїх чоловічих здібностях. Але вона явно дуже хотіла мені полестити. Навряд чи вчора – на таку п’яну голову – я міг щось путнє утнути.
Тим часом дівчина так захоплено дивилася на мене. Ніби я – якийсь відомий кіноактор, який опинився з нею у ліжку, а не звичайний хлопець. В її словах відчувалася якась ще не зовсім зрозуміла мені гра.
Я не вважав, що вона має мені аж так лестити. Адже я й так був упевнений у собі. Тому не варто комусь піднімати мою гідність до небес. Та й не поводяться так не дуже вже й знайомі люди, які ще й імені одне одного не знають.
Дівчина залишилася у мене аж до вечора. А потім лягли спати разом. Мені ж якось ніяково було її виганяти на двір. Адже виходило так, що це я – на п’яну лавку сам її затягнув до себе. У це холостяцьке житло. А потім дівчина залишилася на тиждень, далі – ще на місяць.
Якось само собою сталося так, що я вже й зовсім звик до неї і якогось дня сам запропонував їй одружитися. Особливої любові між нами не було – вона це теж чудово відчувала. І, здається, навіть через це не дуже ображалася і не страждала.
Тільки через рік я дізнався що в неї – 13-літня дочка. Донечка тим часом жила у бабусі. Анжела цілий рік приховувала від мене факт її існування. Я навіть здивувався – наскільки добра вона акторка і наскільки гарно справлялася зі своєю роллю.
Не те щоб я був аж занадто приголомшеним цим фактом, але мені було неприємно, як вона уміло весь час брехала. А ще було неприємно, що між мною і дочкою вона вибрала мене. Мені здавалося, що материнські інстинкти мала б бути сильніші, хіба ні? Бо не так вже вона мене й кохала – коли на те пішло!
З дочкою ми все ж таки згодом подружилися. Вона навіть стала називати мене татом. А от із Анжелою навпаки – у нас все частіше почали виникати сварки. Вона вимагала дуже багато грошей – то на косметику, то на одяг, то на поїздки.
Мене це все більше дратувало. Анжела навіть не думала влаштуватися на бодай якусь роботу. Вважала, що гроші – це заслуга за володіння нею, а праця – для цього ж у неї є чоловік. Мені все важче і важче було приховувати свою неприязнь до дружини. І нарешті я сказав, що нам все ж краще розійтися – кожному своєю дорогою.
І тут Анжела мене просто ошелешила. Здається, вона була дуже добре підготовлена до такого моменту і не виключала такої ситуації. Коли я все ж таки остаточно заявив, що ми розлучаємося, вона замовкла і більше не озивалася до мене – весь вечір. Чекала, що я буду в неї благати прощення. Я ж навпаки – дуже щиро сподівався, що вона на мене образиться як слід. І зробить таку милість – забере свої речі. І поїде від мене – назавжди.
Але через кілька днів на роботі на мене чекав несподіваний візит міліціонерів. Мене пов’язали, як якогось останнього бандита. Виявляється, мені інкримінували… підозру в розтлінні дочки Анжели. Це було нечуване нахабство з її боку, неабиякий цинізм! І це вдячність за те, що я прийняв її – разом з дитиною, годував, турбувався про них.
Як вона вміло все придумала. Як підло! Анжела заявила, що я маю два варіанти. Або маю відшкодувати їй моральні збитки – назвала таку суму, що мені запаморочилося в голові. Або ж мене кинуть за грати. Тоді я, можливо, втрачу свою квартиру. А з педофілами на зоні ведуться дуже жорстоко. Тому невідомо, чи я взагалі звідти повернуся. А коли повернуся, чи буду мати хоч крихту здоров’я. Тобто і в першому, і в другому випадках Анжела сподівалася вирвати з мене неабиякі гроші.
Ще більше я був приголомшений тим, що й її дочка Катруся стала свідчити проти мене. І почала нести таку нісенітницю, що в мене волосся заворушилося на голові. Як може дитина так деградувати? Я зрозумів, що це її мама намовила. А може ще й пообіцяла їй гроші? Але ж Катруся розуміла, що це підлість! А от я зрозумів, що мені не виплутатися з цієї справи. Анжела підкупила кого треба – адже сподівалася вирвати великий куш. Вона вважала, що така гра варта свічок. І почала натякати, що я можу загинути ще в тюрмі.
Я все ще думав, що це – просто поганий сон. І що це жахливе непорозуміння має прийти до якогось все ж логічнішого кінця. І все врешті з’ясується. Але дуже скоро зрозумів, що це насправді дуже небезпечна гра. І що ви думаєте – я був змушений заплатити гроші, які вона вимагала. Для цього треба було продати пристойну батьківську дачу.
Мама дуже плакала, але нишком від мене. Вони з батьком дуже любили цю дачу. Саме тут вони відроджувалися до життя. Скільки років батько ходив на заробітки, щоб звести цей ошатний будиночок. П’ять років тому його не стало. І от я мушу продавати цю коштовність, щоб заткнути пельку своїй дружині.
Я сплатив їй ті гроші, які вона вимагала. Але з міста все ж таки був змушений виїхати. Люди почали скоса на мене поглядати. А багатьох приятелів я взагалі втратив. Та я людей розумію – мало хто повірить, що дружина просто звела на тебе страхітливий наклеп, коли йдеться про таку страшну підозру.
Сьогодні я розлучений і не хочу навіть дивитися на інших жінок. І навіть не знаю, чи це колись мине. Тим часом Анжела не розгубилася – вона одружилася знову. Перебралася вже в іншу область – воно й зрозуміло, адже цирк повинен подорожувати.
Я бачив її якогось вечора на вокзалі. Разом із чоловіком – наївним таким собі інтелігентом в окулярах. Знаю, що він має дуже гарну трикімнатну квартиру в самому центрі міста. Дуже боюся, що він потрапить у таку халепу, як і я. Але цей дурник зараз так закохано дивився на Анжелу, що навряд чи він би і повірив у мою безглузду історію подружнього життя.
Іван, Мукачівський район, газета «Поради», ексклюзивно для zakarpatpost.net
