Чому потоки гостей хлинуть до кам’яного Львова, а не до мальовничого Закарпаття?
Чому в нас досі не туристична Мекка, як нам обіцяли після анексії Криму? Чому потоки гостей хлинуть до кам’яного Львова, а не до мальовничого Закарпаття? Усе просто! Там туристів уміють привабити навіть тим мізером, який мають, а в нас навіть безцінні природні блага не допомогли перетворити область на центр туризму.
Згадаймо Львів кілька десятиліть тому? Він був набагато гіршим за Ужгород і Мукачево. Там смерділо туалетами, не було автентичної кухні і жодних родзинок. А тепер наші сусіди мають сучасні дороги, які обслуговує турецька фірма і утримує їх в ідеальному стані, якісне освітлення, п’ятизіркові готелі, у тому числі світових мереж, чудові ресторани та масу вражаючих фестивалів, куди з’їжджаються гості з усього світу.
А що маємо ми? Депутатів Верховної Ради, які дуже слабо активні і гуртуються лише ситуативно та обласних обранців – попрошайок, які лише просять, просять і просять щось від Києва.
А хіба десь люблять тих, хто не працює, а просить? У нас же за 10 років не можуть запустити один сміттєпереробний завод. Зате скільки гарних розмов ведеться, скільки демагогії розводиться.
Тож для кого усі ці депутатські звернення? Напевно, лише для себе… Бо закарпатці люди розумні і можуть відрізнити полову від справжнього зерна.
