Чи ворожили закарпатські хлопці на Різдво
Василь Король розповів про те, чому на Різдво на Закарпатті дівчат та жінок не пускали до хати, які ритуали проводили наші земляки та чому мучили на свята коцура
Зимові свята на Закарпатті – подія особлива. Їх у нас відзначають від Андрія до Водохреща. Що-що, а святкувати наші земляки дуже люблять! Ще б пак, тільки у нас, у єдиній області України, колядують і на угорське, і на українське Різдво… й мають при цьому масу вихідних… а ще в нас два Нових роки і маса притаманних тільки нашому регіону традицій.
Крім того, весь цей час, починаючи від 13 грудня аж до 19 січня, дехто досі проводить старовинні магічні обряди. Як би церква не боролася з ворожіннями, вони залишаються частиною життя деяких закарпатців. Більше того, чимало молодих дівчат зараз ворожать на долю і намагаються причарувати того, на кого накинули оком.
Тож сьогодні у прес-центрі газети «Неділя Закарпатські новини» ми говорили з етнографом, дослідником демонології і народної магії Закарпаття Василем КОРОЛЕМ. Він розповів про те, як на Різдво в церквах босоркань шукали, чому не пускали колядувати дівчат, як і на що ворожать на зимові свята закарпатці.
– На зимові свята у дівчат було дуже багато ворожінь. Із чим це пов’язано?
– Для дівчини було дуже важливо вдало вийти заміж. Їм заміж не просто хотілося, це було необхідністю. Від того, хто ставав її чоловіком, залежало її подальше щастя. Це й називалося жіночою долею. Якщо вона не віддасться, не матиме дитини, не пройде такі символічні етапи, вірили, що коли вона помре, може перетвориться на жіночий демонологічний персонаж та стане нечистим покійником. Тому й гадали, бо хотіли дізнатися свою долю. Це й на Андрія було рахування кілля, й мучення коцура, якого по день-два тримали у коморі, щоб він добре проголодався і поїв усі пироги. Тобто це була ціла процедура.
– А хлопці ворожили?
– Я поки що не зустрічав такого, щоб вони гадали на одруження. Адже вони були активною стороною. Вони дівчат обирали. Хлопець із простої родини міг одружитися з багатою дівчиною, одиначкою, все майно батьків якої потім переходило до нього. Як казали в народі: «Соломняний сватач посватать золоту дівку». Загалом дівчата-одиначки дуже цінувалися, бо ні з ким нічим не треба було ділитися. Хоча в деяких селах було й таке, що сватати хлопців приходили дівчата. Як би це дивно не звучало. Така традиція ще й досі побутує, скажімо, у Ракові Перечинського району.
Про це та багато-багато іншого читайте у свіжому номері газети «Неділя Закарпатські новини».
Купуйте свіжий номер газети «Неділя Закарпатські новини» у кіосках або передплачуйте на своїй пошті!
У продажу із 28 грудня.
